Відділ міжнародних зв’язків “Secours Cathlique” (Франція)

Навчання християнських та єврейських соціальних організацій

Навчання соціальних організацій: «Пошук партнерів і коштів»

14 червня 2008 року 

ДЕРЖАВА, РИНОК ТА ТРЕТІЙ СЕКТОР

 

Ми живемо у час, коли до ринку ставляться з ентузіазмом. І це триває вже більш як п'ятнадцять років. Багато в чому таке ставлення спричинене розпадом радянської системи. У будь-якому випадку поширюється думка про те, що не існує ринковій економіці немає альтернативи. Остання, до речі, любить змальовувати себе як очевидну, «природну». Подібне сприйняття ринку все більше вкорінюється незважаючи на зловживання такого явища, яке називають нео-лібералізмом.

Ринкова економіка нав’язується завдяки великим успіхам такого типу організації, наприклад, зростання рівня життя у багатьох суспільствах. Крім цього, ринок має позитивний імідж. Декотрі навіть вважають, що ринок може все. Настільки, що лозунг «звільнити ринок від будь-якого тиску» став політичною темою. Дозволити ринкові безперешкодно функціонувати стало самоціллю. Ніхто більше не обтяжу себе роздумами про те, для чого цей ринок. Досконалість цього технічного засобу звільняє від роздумів про кінцеву мету знаряддя!

Не будемо вдаватись до дискусій про переваги та межі ринку. Однак спостерігаючи за світовою ситуацією впродовж останніх двадцяти років, напрошуються декілька висновків. Насамперед потрібно зауважити, що навіть якщо ринкова економіка створює вражаючі багатства, останні дуже нерівномірно розподіляються. Якщо ринок створює робочі місця, він водночас породжує нестійкість, невпевненість й іноді навіть виключення осіб. Ринок ігнорує декотрі нагальні індивідуальні та колективні потреби, якщо вони не видаються рентабельними. Не відомо, чи ринок зміг би враховувати довготермінові потреби, як от тривалий розвиток, чи захистити нас від глобальних ризиків, наприклад, від кліматичного потепління.

Для того, щоб справно функціонувати, ринкові необхідне сприятливе соціальне та інституційне оточення. Коротко кажучи, існують певні умови для діяльності ринку, до прикладу, інституції, котрі оточують його, поза ринкові фактори, необхідні для його функціонування, як от навчальна робота з населенням чи стабільний інституційний клімат та ін. Показовим може бути приклад багатьох країн, де Держава ослаблена і ринок більше не функціонує, оскільки базові умови не вдається об’єднати. Наївна похвала ринку часто є лише засліпленням умовами, котрі зробили можливим його дієве та безпечне функціонування.

Ми повинні протистояти бажанню сліпо вихваляти ринок і нагадати декілька простих істин. Без сумніву, ринок спонукає до виробництва, він може покращити умови життя більшості наших сучасників. Проте є речі, непідвладні йому. Самого ринку не достатньо. Для того, щоб від існував, необхідні інші види. Деякі політики справедливо зауважували це, використовуючи шокуючи формулу: «так ринковій економіці, ні ринковому суспільству». Необхідно захищати, оберігати та розвивати механізми поза ринком, оскільки ці галузі та процеси створюють суспільство, тобто зв’язки, обміни, солідарність, все, що не стосується обміну грішми, а обміну відносинами, створення відносин. Ринок не створює суспільства, однак він передбачає попереднє існування суспільства з його спільною спадщиною ідей, ідеалів та цінностей. Без цього прозорого та спільного підґрунтя механізми ринку не функціонують. Спадщина цінностей, спільні джерела, створює фундамент взаємної довіри, що дозволяє людським стосункам розвиватись, а ринковим процесам встановлюватись та функціонувати. Щоб зрозуміти ці очевидні істини, потрібно податись до знесилених, хаотичних Держав (наприклад до Сомалі). Не ринок створює суспільство, а навпаки: яким би простим та архаїчним не було суспільство, саме воно створює умови для ринку.

Поряд з ринком повинна існувати Держава, по можливості високопродуктивна, а отже прозора та демократична щоб бути легітимною. Повинне також існувати незалежне громадське суспільство. У такому багатому суспільстві як французьке, вагомий сектор громадського суспільства представлений асоціаціями, спілками взаємодопомоги та кооперативними організаціями. Іншими словами, ми далекі від ситуації, коли ринок був би єдиним механізмом регулювання нашого гіперсучасного суспільства. Однак сектор громадського суспільства (окрім підприємств) часто недооцінюють та вважають симпатичним та маргінальним пережитком минулого. Реальність зобов’язує нас сказати, що це не так.

 Об’єднання та межі ринку

 Необхідно підкреслити динамізм соціальної економіки, громадського суспільства й особливо об’єднань у Франції, яка вважається завойованою капіталізмом.

 Для деяких послуг ринкові теорії неможливо застосувати. Як от послуги для людей, догляд за дітьми та ін. Оскільки ринкові закони не застосовуються у цілісності, життя об’єднань може проникати у ці простори та надавати послуги поза законом та проти примусів звичного економічного життя. Не дивно, що в Америці асоціації називають «неприбутковими» («non profit organizations»). Це означає, що за своєю природою вони знаходяться поза ринком, або, якщо бути точнішим, організації займають позицію, що за своєю суттю є критичною щодо ринку, вони доповнюють ринок і виправляють його надлишки.

 Якщо подивимось на сучасний Європейський Союз, зможемо констатувати, що об’єднання є  дуже активними у певних секторах, які ринок не хоче або не може брати до уваги. Захист осіб у злиднях, надання соціальної допомоги, надання культурних благ та послуг, що часто залишаються поза увагою конкурентного ринку через природу благ або послуг.

Об’єднання та поразки Держави

 Об’єднання надають також послуги коли Держава не може їх надати, навіть якщо це є її завданням. Іноді спостерігаємо, як Державі не вистачає ініціативи, креативності для надання нових необхідних послуг. Або коли Державі бракує фінансування і вона не надає того, що мала б надавати. Школи для неповносправних, догляд за літніми людьми, догляд за малими дітьми та ін. є чисельними сферами, потреби яких Держава цілком не покриває. Саме тому це взяло на себе організоване громадське суспільство.

 Цю точку зору можна також спростувати: громадяни є не дише споживачами благ та послуг, котрі тільки те й роблять, що шукають найнижчу ціну, згідно класичної економічної теорії. Багато людей надають особливої важливості відсутності грошового зацікавлення і обирають послуги неприбуткової сфери не з економічних причин, а тому, що це відповідає суспільству, яке вони обрали. Дехто вважає негрошові послуги гарантією якості, зокрема якщо йдеться про якість людських відносин. Як би там не було, але неприбутковий сектор може мати багато причин та мотивацій.

Щоб забезпечити людей послугами (наприклад послуги прибирання для літніх людей), багато хто надає важливості якості особистих відносин, а не лише самій послузі. Вони також вважають, що краще звернутись до асоціативного організму, про яке, а пріорі думають, що воно більше цінує стосунки між людьми, ніж до комерційної структури.

Наберімось терпіння, щоб поглянути на діяльність організацій ширше. Також за межами організацій подивімось на роль дарування та безкоштовності у нашому суспільстві, про яке часто можна почути, що воно керується лише бажанням наживи.

Місце дарування та безкоштовності

Сучасна економіка намагається звільнитись від будь-якого соціального примусу в ім’я конкурентоспроможності. Вона продукує величезні блага, які, однак, розподіляються несправедливо. Вона створює робочі місця, але також провокує виключення. Вона ігнорує індивідуальні та колективні потреби якщо вони є неплатоспроможними.

 Напрошується висновок: якщо блага та послуги не повинні продукуватись виключно в корисливих цілях, якщо вони не мають спрямованості на продаж, вони повинні надаватись безкоштовно.  Або принаймні містити вимір безкоштовності. Як економіка може бути соціальною та солідарною, якщо ті, котрі зачислюють себе до неї не керуються тією чи іншою мірою духом дарування?

Саме через дарування створюються людські стосунки, а через відновлення дарування підтримується довіра. Відносини між людьми є відносинами дарування. Більшість наших сучасників вважають, можливо справедливо, що не існує альтернативи ринковій економіці. Як би там не було, але ця економіка повинна і може бути обмежена, інакше побудована, регульована та підпорядкована зокрема вимогам безкоштовності та демократизації.

Необхідно, щоб у суспільстві існувала інстанція, яка б нагадувала, що ринкова економіка, так само як і  обмін та рівновага між пропозицією та попитом (платоспроможним), є недостатніми для налагодження соціального зв’язку та для створення суспільства. Навпаки, саме відносини безкоштовності є тим даром, який створює суспільство. Ринок не створює суспільство, але передбачає його існування.

Серед усього цього є місце, яке християни могли б та повинні були б зайняти у суспільстві: нагадувати, що безкоштовність та дар є первинними стосовно рівноваги ринків благ та послуг (платоспроможних). Спільні блага є первинними і виходять далеко за межі примусів ринку, який покриває далеко не усі блага: наприклад поза класичним ринком знаходяться глобальні людські блага, мир, подолання епідемій, якість довкілля, блага, користь від яких неможливо отримати відразу … До усіх цих та багатьох інших пунктів прихильники та захисники місця дарування та безкоштовності у суспільстві повинні прикласти свій дух інновацій.