Про підсумки Першого екуменічного тижня, який тривав з 9 по 15 червня у Львові, розповідає директор Інституту Екуменічних Студій (ІЕС) та відповідальний за цю непересічну подію для нашого міста п. Антуан Аржаковський.

– Перший екуменічний соціальний тиждень закінчився, які висновки вже зроблені щодо його організації та плідності?
– Ми зараз робимо підсумки, і те, що переважає, то це позитивні висновки. У мене є список з 12-ма позитивними пунктами того, що відбулося. Перше, те, що всі християнські Церкви справді не тільки благословили, але й прийшли, взяли участь, дали добрі доповіді, які були не полемічні, а навпаки, відкриті, конкретні, практичні. Це справді добрий рівень, який показує, що досвід є і він передається – не є штучним. Ось це мені дуже приємно.

Друге – те, що Катерина Михайлівна Ющенко приїхала на цю подію, підтримала її, сказала, що треба продовжувати. І пояснила чому потрібно це робити. Вона була на заходах, які ми проводили. У семінарії Святого Духа УКУ, що на Хуторівці, відкрила новий конференційний зал і там оголосила про те, що фірма «Баєр» дає 12 млн. грн. для однієї з лікарень. Зустрілася з Мішелем Камдесю, з яким говорила про важливість участі України в соціальних тижнях.

1311 червня у рамках Першого екуменічного соціального тижня відбувся концерт духовної музики та співу, одними з учасників якого були Сестри Милосердя св. Вінкентія.

Це досить популярна серед християнського кола група, яка вже випустила два диски. Автором більшості текстів та музики є одна із солісток, с. Соломія, з якою нам вдалося поспілкуватися відразу після виступу.

– Перш за все дякую Вам за спів, і скажіть, будь ласка, як Вам співалося?
– Добре співалося. Нам завжди добре співається. Спочатку я була трошки збентежена, що не було публіки, хочеться завжди очі бачити, коли співаєш. Але потім люди зійшлися. Крім того, публіка дуже вдячна. І загалом дуже добре.

12Антуан Аржаковський, директор Інституту Екуменічних Студій (ІЕС), про І Екуменічний соціальний тиждень, що відбуватиметься з 9 по 15 червня у Львові.

  - Як виникла ідея проведення у Львові Екуменічного соціального тижня?

–Як і будь-яка гарна ідея: коли добрі гарні люди зустрічаються і поділяють думку. Тому ця ідея виникла з різних сторін. Одна сторона – це УКУ. Наш ІЕС є партнером Європейських соціальних тижнів. Я сам був у Франції і зустрівся з представниками цих різних Соціальних тижнів: Бельгії, Польщі Італії та інших – і бачив, якими динамічними, цікавими і активними є ці ініціативи, екуменічні і соціальні.
Інша сторона – мер Андрій Садовий вже давно знає, що Український кооперативний рух (УКР) – це дуже оригінальна модель – розвивався у 30-ті, і який він сам, через створення різних організацій, як «Самопоміч» наприклад, відновив в Україні. Тому зі сторони мерії, Андрія Садового і його помічників: Олекси Побурка, Лесі Федорович, Олени Голишевої, Юрій Наконечний –всіляко підтримують і допомагають нам. Ці люди готові працювати більше з недержавними соціальними організаціями, як УКУ і як соціальні організації Церков.
Третя сторона – Церкви, з якими ми зустрічаємося регулярно на наших екуменічних подіях разом з о. Борисом Гудзяком і ми знаємо, що, можливо, між собою у них можуть бути якісь незгоди, але в основному вони погоджуються. А основне це – «Подбай про ближнього» – ідея соціального служіння. І коли ці три сили погодилися на такий проет, тоді приєдналися інші організації: Всесвітня рада Церков, Папська рада «Справедливість і мир», Львівська обласна рада, Львівська облдержадміністрація, всі кредитні спілки і партнери, які зазначені, а також медіяпартнери, які з початку гарно відзивалися про ідею. Цей проект був би неможливий, якщо хача б одна зі сторі відмовилася від співпраці.

– Як ви думаєте, чуму досі не було таких тижнів?

– Україна мала дуже багатий досвід, що стосується соціально-екуменічних тижнів. Розвиток, який не є суто ліберальним капіталізмом, але не є і плановою економікаою. У 30-ті роки, особливо у Західній Україні, і на Сході (там, де Харків і поблизу) був дуже сильний кооперативний рух. Багато було кооперативних спілок. Вони пропонували модель розвитку, основану на християнські принципи, які не є конфесійними, не є власністю католицької чи православної церкви. Це християнські принципи: гідності кожної людини, солідарності. Сами вони є основою.