Др. Йорґ Луєр, голова Німецької Комісії "Справедливість та Мир"

під час відкриття 15-го Екуменічного соціального тижня "Мандрівна ідентичність: осмислення сенсів та цінностей"

Щиро дякую за дружнє запрошення на цю конференцію. Чесно кажучи, я дуже вражений тим, що ви проводите цю конференцію, незважаючи на всі труднощі, з якими сьогодні стикається Україна, незважаючи на російську агресію проти України. Для мене це вражаючий знак яскравого європейського суспільства, яке не піддається щоденному виклику насильства, вбивств і страждань, але постійно відображає в практичній перспективі основи та принципи життя. Велике спасибі за це живе свідчення. Це має значення не лише для України.

Іммануїл Кант у своїх роздумах про мир зазначав, що навіть під час війни необхідно зберігати позицію миру, що дозволяє нам увійти в процес побудови миру, коли прийде час, тому що мир потрібно готувати вже під час війни, щоб ми не застрягли в самореферентній динаміці насильства.

Я розумію цю конференцію з цієї точки зору, і я відчуваю привілей, що маю можливість зробити свій скромний внесок у неї.

„Мандрівна ідентичність: осмислення сенсів та цінностей“ - це тема, яка охоплює широке поле роздумів. Класичною спокусою відповісти на цю тему було б організувати гордий парад європейських цінностей, посилаючись на європейський проект і створюючи святкову позитивну атмосферу. Ми маємо це в багатьох випадках, не лише в Брюсселі чи Страсбурзі. Але щочастіше мене запрошують до подібних промов, тим більше я сумніваюся, що це об’єднає нас і дозволить нам достатньо співпрацювати, щоб європейський проект став стійкою реальністю.

Жерар Деланті

Університет Сассекса, Брайтон, Великобританія

під час відкриття 15-го Екуменічного соціального тижня "Мандрівна ідентичність: осмислення сенсів та цінностей"

З часу Російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року та війни, яка розпочалася як наслідок, ідея Європи знову жваво обговорюється. Формування та ідентичність Європи впродовж історії були тісно пов’язані з наслідками війни та спробами встановити мир. З 1945 року існує загальне погодження, що якщо Європа виступає за щось, то це за мир. В даний момент загальновизнаним є той факт, що ідентичність Європи не базується на фундаментальних принципах, які гарантують єдність всупереч її різноманітності, і в її культурі немає нічого особливо унікального чи виняткового. Її ідентичність обов’язково заперечується і є продуктом будь-якого значення, яке їй надали європейці. Одним із таких значень є нормативна цінність миру. Але що це означає? Що означає посилатися на поняття миру як основної цінності європейської інтеграції?

Безумовно, період з 1945 року був періодом надзвичайного миру в Європі в цілому. Проект європейської інтеграції від моменту його започаткування в 1950-х роках до сучасного Європейського Союзу можна розглядати як побудований на вірі в необхідність встановлення тривалого миру в Європі. Це був проект, керований елітою, який був продуктом далекоглядних лідерів, які прагнули створити умови для тривалого миру між Німеччиною та Францією, країнами, які тричі воювали одна з одною з 1870 року. Також не може бути сумніву, що відносний успіх цього прагнення до миру був пов’язаний із розвитком демократії та процвітанням. Зараз, хоча я не думаю, що це потрібно ставити під сумнів, поняття Європи як мирного проекту має бути переоцінено. Це тому, що більше не існують передумови, на яких він був побудований.

Вербова Роксолана,

кандидат філософських наук,

старший викладач кафедри філософії

Національного університету “Львівська політехніка”

Дискусія "Роль Андрея Шептицького та Йосипа Сліпого у збереженні культурної спадщини та формуванні національної ідентичності"

в межах 15-го Екуменічного соціального тижня "Мандрівна ідентичність: осмислення сенсів та цінностей"

Національнаідентичність формується на основі морального обов’язку нації. Вона, як стверджує Р. Демчук, є символічним полем, що позначає дійсність, у сенсі посередника між мислячим суб’єктом / співтовариством і буттям суб’єкта / співтовариства [1, с. 11]. Таким посередником, як вважає А. Шептицький, має стати церква, саме українська церква, яка і утверджує самобутність української нації.

       Все своє життя митрополит Андрей Шептицький присвятив боротьбі за Українську Церкву, яка є духовною основою української нації. Він намагався зреформувати Українську Греко-Католицьку Церкву на основі повернення її до української національної культури, історичних вартостей[2]. Завдяки такому процесу в церковний лексикон було запроваджено поняття “українець” та “український”[3].

       В одному з Листів до Матері він пише, що народ може ззовні змінити свої ознаки національності, але внутрішньо – духовні основи нації, які складають її ідентичність, народ змінити не може. І це, на думку Митрополита, відрізняє нас від росіян, які такої духовності не мають [4, с. 15], а шукають її в інших народів.

Національна ідентичність у посланнях А. Шептицького розкривається через поняття національної єдності та її взаємозв’язок із особою. Між національною єдністю та особою існує простір для проміжних форм органічного єднання. Ці об’єднання є громадами, які А. Шептицький визначає так: “громада, себто злука людей, що живуть в одній місцевості та зв’язані зі собою сусідством і спільнотою багатьох потреб і інтересів” [5, с. 331]. Створення територіальних громад та професійних громадських об’єднань (профспілок, кооперативів, братств тверезості, культурницьких ініціатив) є справою добровільною, але необхідною задля органічного розвитку, з одного боку, особи та сім’ї, з іншого – усієї нації. Громадське життя має регулюватися моральною вимогою справедливості [6].

проф. Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

під час відкриття 15-го Екуменічного соціального тижня "Мандрівна ідентичність: осмислення сенсів та цінностей"

Говорити про ідентичність українців непросто. Кажуть, пояснюючи феномен часу, св. Августин якось зізнався: «Якщо ніхто мене не питає, я знаю, щό таке час; якщо б я захотів пояснити тόму, хто питає, — ні, не знаю»[1]. Схоже, що це саме такий випадок… Але я спробую.

По-перше, дуже важливо зрозуміти, що українська ідентичність не гомогенна, а мозаїчна, плюралістична. Це було незмінною причиною наших історичних поразок у той час, коли суспільними домінантами були уніфіковані імперії. Створити свою власну імперію роздріблені українці не мали ніякого шансу. Проте в другій половині ХХ століття домінантною формулою стала формула «єдність у багатоманітті», і тут в українців з’явився історичний шанс.

Сьогодні війна, яку нав’язала нам Росія, стала дивовижним цементом нашої національної ідентичності. Прагнучи зловжити нашими мовними і регіональними відмінностями, Путін, навпаки, сприяв дивовижній національній консолідації українців. Причому консолідація не означає гомогенізацію. Мозаїчність нашої ідентичності залишиться й надалі – припускаю, що після закінчення війни ми знову сперечатимемося довкола своїх відмінностей. Але відтепер люди пам’ятатимуть отой дивовижний досвід національної згуртованості.

Dr. Jörg Lüer, Head of the “Justice and Peace” Commission, Germany

15th Ecumenical Social Week "Wandering Identity: Considering meanings and Values", Lviv-2022

Thank you very much for the friendly invitation to this conference. To be honest I am very much impressed by the fact that you are holding this conference despite all the odds Ukraine is facing today, despite the Russian aggression against Ukraine.

For me this is an impressive sign of a vivid European society which does not give itself in to the daily challenge of violence, murder and suffering but continuously reflects in a practical perspective the fundaments and principles of living. Thank you very much for this living witness. It is meaningful not only for Ukraine.

Immanuel Kant pointed in his reflections on peace out, that even in times of war it is necessary to keep an attitude of peace allowing us to enter into the process of building peace, when time has come, beause peace has to be prepared already in war time, so that we will not get stuck in the self referential dynamics of violence.

I understand this conference in this perspective and I feel privileged having the opportunity to give my humble contribution to it.

Gerard Delanty

University of Sussex, Brighton, UK

15th Ecumenical Social Week "Wandering Identity: Considering meanings and Values", Lviv-2022

Since the Russian invasion of Ukraine in February 2022 and the subsequent war that followed, the idea of Europe is once again in question. The formation and identity of Europe throughout history has been very much bound up with the aftermath of war and the attempt to establish peace. Since 1945, there is general agreement that if Europe stands for anything it is peace. It is now widely accepted that the identity of Europe is not based on an underlying substance that guarantees unity in face of its diversity and there is nothing particularly unique or singular about its culture. Its identity is necessarily contested and a product of whatever meaning Europeans have given it. One such meaning is the normative value of peace. But what does that mean? What does it mean to invoke the notion of peace as the core value of European integration.

It is certainly the case that the period since 1945 has been one of extraordinary peace in Europe as a whole. The project of European integration from its early beginning in the 1950s to the present European Union can be seen as built on the belief in the necessity to establish lasting peace in Europe. This was an elite driven project that was the product of visionary leaders who sought to create the conditions for lasting peace between Germany and France, countries that had been at war with each other three times since 1870. There can be no doubt, too, that the relative success of this desire for peace was connected to the advancement of democracy and prosperity. Now, while I do not think that this needs to be called into question, the notion of Europe as a peace project needs to be re-assessed. This is because the presuppositions upon which it was built no longer exist.

Екуменічний Соціальний Тиждень

Інститут Екуменічних Студій - Український Католицький Університет

5.10.2021 - Львів, Україна

Програмна доповідь - Кард. Майкл Черні, ТІ

«Міграція людей, інклюзивність і братерство:

Ідеї та ідеали для України»

Вступ

В умовах сучасного пост-епідемічного контексту поняття розвитку може здаватися доволі абстрактним і далеким від об’єктивної дійсності; або, більше того, ідеєю, яка містить негативні конотації неповноцінності, як на зразок «розвиток третього світу». Тож чому ми пов'язуємо розвиток та міграцію? Тому що стабільний розвиток стимулює міграцію та тому, що люди, які шукають нове місце стабільності та можливостей, мігрують значною мірою, щоб забезпечити власний повноцінний розвиток, а особливо своїх дітей. На жаль, місцеве населення, думаючи, що не має нічого спільного з мігрантами і, можливо, відчуваючи загрозу, може мати спокусу відвернутися від них.