Про бездомних, сиріт, малозабезпечених, самотніх, інвалідів, пенсіонерів, потерпілих від насильства чи різних природних стихій у Львові є кому дбати. Вони вже дбають. Таке враження склалось після круглого столу під назвою «Соціальна робота з особами у складних життєвих обставинах», який відбувся 8 жовтня, в рамках 2-го Екуменічного Соціального Тижня.

Представником від церковних структур був старший пастор християнської євангельської церкви «Гефсиманія», Валерій Марченко. Сьогодні ця Церква приходить у притулок для важких дітей на вул. Левандівка, до бездоглядних хлопців та дівчат 6-ти – 17-ти років, в яких зазвичай батьки або за кордоном, або в тюрмі, а самі вони ростуть на вокзалах та вулицях. Спільно із швейцарцем Бегі, який свого часу відчув покликання дбати про львівських дітей і приїхав до міста Лева, Валерій Марченко заснував Центр піклування про дітей, де сьогодні під керівництвом волонтерів щодня вчаться 50 підлітків. «Якщо вам потрібний помічник, - каже Бегі, - ідіть до найкращого у світі – до Бога».

Безпритульними дітьми займається також Центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. В їхніх планах є реформування інтернатних закладів і потужна популяризація всиновлення. Окрім того, за словами заступника голови центру, Ярослава Коваля, зараз створюється Соціальний комітет, який найперше займеться проблемою трудової міграції, оскільки саме від неї сьогодні найбільше страждають діти.

Практично всі представники присутніх соціальних та церковних організацій зійшлись на тому, що матеріальної допомоги недостатньо. «Коли заходиш до дітей до дому, - каже вищезгаданий пастор, - то абсолютно пірнаєш на дно». Втім, недостатньо принести їм новий одяг, трохи грошей чи просто нагодувати. Пастор вважає, що одним тільки матеріальним можеш допомогти людині лише на деякий час. Для тривалого ефекту дітям потрібна духовна підтримка і наука. Тому Церква приходить до своїх обранців з цілою біблійною програмою, яка включає розповідь біблійних історії, ігри, співання різних пісень.

У спільноті Святого Егідія, яка займається безхатченками, окрім того що роздають безпритульним канапки, стараються спочатку запитати ім’я і, по можливості, запам’ятати його. «Наше служіння називається «дружба з бідними», - пояснює лідер спільноти Лариса Шидловська.

Найчастіше організації хочуть просто допомогти безхатченку відчути, що він є повноцінною людиною. Активізацією суспільства займається Спільнота взаємодопомоги «Оселя». В «Оселі» можна помитися, поїсти, поголитися, пожити і навіть заробити. Безпритульні збирають від населення непотрібні речі, реставрують їх і продають у благодійній крамниці. Зараз тут живе близько 20-ти осіб. «Оселя» також започаткувала видавництво журналу «Просто неба», де окрім відомих письменників, журналістів друкуються також безхатченки. Вони ж його і продають та забирають собі половину з прибутку.

Тим часом представники міської влади, в обличчі Любові Кобрин, заступника начальника Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, закликають неурядові соціальні організації активно стукати в їхні двері та пропонувати свої проекти, рішення, нововведення стосовно покращення становища людей в тяжких життєвих обставинах.

Іванна Рудакевич