Понад шістдесят львівських соціальних організацій взяли участь у форумі в межах четвертого дня 2-го Екуменічного Соціального Тижня. Учасники зібрання презентували діючі у Львові програми соціальної освіти та науки у стінах «Львівської політехніки». «Єднання християнських церков у вирішенні соціальних питань є явищем державної ваги. Під покровом Божого благословення у цьому залі сьогодні проходить форум єднання християнської громади та широким загалом соціальної служби викладачів і студентів.

Це є унікальною можливістю ознайомити всіх у рамках 2-го ЕСТ зацікавлених людей з передовим досвідом у сфері соціальної роботи і супроводу та проектування цього досвіду на український ґрунт», - такими словами привітав усіх присутніх на сесії «Соціальна відповідальність через призму освіти і науки» директор Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного університету «Львівської Політехніки» Карий Ігор Петрович.

 

Програму професійної підготовки фахівців Інституту Екуменічних Студій Українського Католицького Університету презентував директор Інституту Екуменічних Студій УКУ Антуан Аржаковський: «Разом із ректором УКУ ми вирішили створити першу християнську програму екуменічних наук в Україні. Професори, яких ми запрошуємо з Німеччини, Голландії, Америки, Франції, хочуть передати той досвід, який існує у різних магістерських програмах з екуменічних наук у світі». За словами пана Антуана, спочатку було створено дві спеціалізації: християнська етика, яку, до речі, сміливо викладають в українських школах, на відміну від Франції. А друга спеціалізація - релігійна журналістика. Адже є потреба говорити не лише про насилля і жорстокість, але і про людські перемоги любові та надії, про повагу до гідності людини, тобто про ті речі, про які ніхто не говорить. «Ми вважаємо, що це несправедливо. Це необ’єктивно. Тому ми в цьому році провели всеукраїнський конкурс для журналістів «Репортери надії в Україні». Конкурс матеріалів, які не лише представляють проблеми, а й показують шляхи виходу з них», - розповів Антуан Аржаковський. Третя спеціалізація – «Медико-психологічний і соціальний супровід осіб з особливими потребами», у якій соціальна робота не відділена від духовних норм. «Коли я дізнався, що така програма є у Франції, і в ній задіяні найкращі соціологи, психологи, медики, педагоги, і там готують якісний соціальний супровід, то я подумав, що така програма в Україні може також прекрасно реалізуватись», - зазначив директор Інституту Екуменічних Студій.

Життям спільноти «Лярш-Ковчег» поділилась Зеня Кушпета, голова адміністративної ради, директор спільноти «Лярш-Ковчег», що було дуже цінним та пізнавальним для всіх присутніх. «Лярш» з фр. означає ковчег. Розпочався цей рух у 1964 році. Це мережа спільнот по всьому світу, де особи розумово неповносправні, молодь, асистенти живуть разом у будиночках сімейного типу, разом працюють і розділяють своє життя. Це спільноти дружби, ґрунтовані на євангельських цінностях. На сьогодні є 135 спільнот у 30-ти країнах світу. «За 45 років з моменту заснування в цих спільнотах пережили багато гарного: прагнення людини любити і бути любленим незалежно від віросповідання і національності. Ми всі дуже різні, але ми зачинаємо пізнавати одне одного, красу одне одного, пізнаємо слабкість одне одного, - каже Зеня Кушпета, - ми направду однакові, маємо свою унікальну красу. Це школа любові. Ми сюди приходимо немічні, і кожен хоче, щоб його приймали таким, яким він є».

У Львові є 5 майстерень «Ляршу», які з 2008 року визнані міжнародним «Ляршем». Власне, ці майстерні представила Леся Лущенець разом із молодими представниками цієї спільноти. Андрійко із майстерні «Знесіння» каже, що любить читати і вишивати,робити листвіки. А Іванка з майстерні «Бджілка» полюбляє робити вироби з бісеру.

«Друзі» (розумово неповностправні особи) майстерні «Назарет» також плетуть вироби з бісеру та виробляють свічки, а також спільно святкують дні народження, готують їсти. Але є діти, які не здатні робити щось руками чи не вміють розмовляти, але вони настільки вміють спілкуватись жестами, мімікою, усмішкою, що це багато відкриває серця молодих людей, які приходять до них. Усім присутнім ці дивовижні молоді люди представили свої ручні роботи і заохотили приходити до них у гості, допомагати та розділяти з ними радість.

За словами Лесі Лущенець, спільнота є таким місцем де є навчання, але воно відбувається у процесі життя. Тут є і соціальна реабілітація, ручна терапія, праця із студентами соціальної педагогіки. «Майстерні» зустрічаються, їздять одне до одного в гості, творять стосунки дружби, вчаться відкритості до світу.

У межах сесії «Соціальна відповідальність через призму соціальної освіти і науки» відбулись презентації ще двох навчальних програм. Програму професійної підготовки фахівців соціальної роботи при «Львівській Політехніці» представила Ніна Гайдук, заступник директора Інституту гуманітарних і соціальних наук, завідувач секції соціальної роботи кафедри соціології та соціальної роботи НУ «Львівська Політехніка», а партнерську ініціативу – Міжнародну міжуніверситетську навчальну програму «Медико-психологічний і соціальний супровід осіб з особливими потребами» презентувала Оксана Винярська, системний психотерапевт і соціальний педагог Навчально-реабілітаційного центру «Джерело». Про це детальніше читайте у матеріалах «Соціальна робота ґрунтується на релігійних цінностях і у служінні іншому», та «Соціальна відповідальність через призму освіти та науки».

Олеся Стогній