Від 5 до 11 жовтня у Львові проходив Другий Екуменічний Соціальний Тиждень (2 ЕСТ). Участь у ньому взяло понад тисячу осіб, серед яких — поважні українські та закордонні гості, зокрема, Голова наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко, президент Інституту релігії та суспільства Мирослав Маринович, директор центру Європейських гуманітарних досліджень НаУКМА Констянтин Сігов, пастор-референт з європейських питань Відділу Місії Протестантської Церкви в Нідерланлах Гелен Зордрагер, посол Федеративної Республіки Німеччини в Україні Ганс-Юрген Гаймзьот та низка інших єпископів, державних посадовців, членів громадських та благодійних організацій. Метою проведення Тижня стала нагальна потреба обговорення і вирішення соціальних питань, обміну досвідом іноземних і українських колег, пошуку шляхів співпраці.

 

Про результати 2 ЕСТ, подальший розвиток ініціатив, а також про плани на майбутнє наша розмова з головою Секретаріату Другого Екуменічного Соціального Тижня, Андрієм Янівим.

— Пане Андрію, відомо, що при підготовці 2ЕСТ було враховано досвід інших країн, яких саме? І що в 2ЕСТ було оригінального, а що запозичили у інших?

— Україна не є першою країною, в якій проводяться такі Соціальні Тижні. Схожі зустрічі відбуваються у Франції, Іспанії, Польщі, Німеччині вже багато років. Але особливістю українського Тижня стало те, що це ще й Екуменічний Соціальний Тиждень. Таким чином ніби наголошується на тому, що питання християнської єдності та соціальної рівності є тісно пов’язаними і повинні вирішуватися разом.

Минулоріч дуже багато в ідеї і формі ми запозичили від французьких соціальних тижнів, які відбуваються там вже доволі довго, незабаром в Парижі пройде вже 84-та така зустріч. Цьогоріч також врахували цей досвід, але разом з цим ми розширили географію нашої співпраці, залучивши багато гостей з-за кордону: з Німеччини, Нідерландів, Польщі. І тут я б хотів звернути увагу на два аспекти. Насамперед, якщо говорити про те, звідки ми щось переймали, то варто згадати про німецький Katholiken Tag, це є той-таки соціальний тиждень, але у варіанті німецькому і організовує його Католицька Церква Німеччини. А другий момент — це особлива співпраця, навіть солідарність з Європейським Соціальним Тижнем, який за часом проведення майже збігся з нашим і проходив від 8 до 11 жовтня в Ґданську.

Проте варто також зауважити, що як в першому, так і в другому випадку організацією таких Тижнів займалася Церква та релігійні організації. У Ґданську, хоч і було запрошено багато представників з різних Церков, з соціального сектору, все ж ініціатива виходила від Католицької Церкви, і організаторами зустрічі виступила Комісія Єпископських Конференцій Європейського Союзу (СОМЕСЕ), яка фактично є найбільшим церковним органом при Європейському Союзі .В українському варіанті Соціального Тижня жодна Церква ініціативи не брала, навпаки, тут активно підкреслювалася екуменічна співпраця. Проте не варто думати, що український ЕСТ відірваний від європейських. Це не так. І генеральний Секретар СОМЕСЕ Пьотр Мазуркєвіч, який був учасником відкриття нашого Соціального Тижня, засвідчив солідарність Європейського Соціального Тижня з 2ЕСТ.

Відмінною від європейських була і тематика нашого ЕСТ, який цьогоріч проходив під гаслом «Соціальна відповідальність». Науково-практичні конференції, що відбулися в рамках 2ЕСТ, теж були присвячені українським проблемам, зокрема, темою першої було «Зцілення ран минулого», а 2-ої — «Розвиток соціальних проектів спільно з Західною та Центральною Європою». На перший погляд може видатися, що це теми, які лежать у різних площинах, але для нас було важливо, аби ми, заторкуючи тематику зцілення ран минулого, почали говорити про те, що хоч і відійшло в історію і якось в суспільстві затупилося, все ж не зникло. Дивлячись на німецьке суспільство, їхній досвід, варто констатувати, що у них немає, напевне, жодного Соціального тижня, який би не піднімав проблему історичної пам’яті. І для нас було важливо, щоб, розглядаючи таку тему, ми теж могли звернутися до тих ран, які тривожать людей в нашому суспільстві, і говорити про їх соціальні наслідки. Тут слід згадати засідання Українського християнського академічного товариства (УХАТ) в рамках 1-ї конференції, на якому представники різних Церков говорили про соціальні наслідки для їх вірних роботи тоталітарної системи, яка заперечувала багато того, що для цих людей мало особливо вагоме значення .

— Якою була активність людей, і що змінилося у порівнянні з 1 ЕСТ?

— Кожна подія має свій розвиток. Ми проводили вже 2 ЕСТ і, звичайно, працювали на те, аби наш Тиждень покращувався як у якісному, так і у кількісному плані. Хоча, хочу зауважити, що залучення надзвичайно великої кількості людей не було самоціллю. Ми розуміємо, що головне — донести до людей інформацію, активізувати суспільство, і нам це вдалося. Тиждень став для Львова великою подією, значна кількість соціальних організацій взяла безпосередню участь у ньому, зокрема у Форумі соціальних організацій, який відбувався 8 жовтня, багато ЗМІ писали про 2ЕСТ, а це свідчить про те, що людям це цікаво. Якщо говорити про цифри, то цьогоріч ми запросили понад 30 гостей з-за кордону. Зустрічі відбувалися впродовж семи днів, і щодня ми мали 200-250 учасників. При чому, варто зазначити, що це кількість тільки активних учасників, а були й пасивні, які просто приходили і долучалися до акцій безпосередньо перед початком чи вже в ході тих чи інших заходів.

— Чи все із запланованого вдалося зреалізувати?

— Ми намагалися дотримуватися програми, і все те, що було нею заявлене, вдалося зробити. Щоправда, інколи виникали труднощі, пов’язані з часовими рамками тих чи інших заходів, проте це вже більш технічні проблеми. Що ж до того, що не вдалося реалізувати цілком, то, напевне, варто зазначити брак дискусій, точніше часу на них, але такі моменти ми обов’язково врахуємо наступного року.

— Пане Андрію, скажіть, будь ласка, що, на Вашу думку, є найбільшим, найзначнішим досягненням 2ЕСТ?

— Найбільше досягнення — це момент зустрічі різних гілок суспільства: громадських, церковних, державних організацій, які зазвичай хоч і перетинаються, але не мають змоги так безпосередньо поговорити про проблеми один одного. Адже в щоденних зустрічах хтось говорить з занадто офіційної точки зору, з висоти своєї посади, хтось не може достукатися до якихось дверей. Перешкоди на шляху між цими організаціями, без сумніву, є. Але 2ЕСТ дав унікальну можливість безпосереднього діалогу з політиками (в нас було багато народних депутатів, представників дипломатичного корпусу, акредитованих в Україні), церковними та громадськими діячами, представниками різних закордонних організацій. 2 ЕСТ став доброю нагодою для обміну думками, досвідом, проблемами та напрацюваннями.

— Скажіть, будь ласка, чи вдалося учасникам 2 ЕСТ домовитися про якісь конкретні заходи? Які ініціативи Тижня вже мають, чи, можливо, матимуть продовження вже не в рамках 2 ЕСТ, але поза ним?

— Так, звичайно, продовження є. І, насамперед, мені хотілося б сказати про те, що ми напрацьовували ще в період підготовки 2ЕСТ. Маю на увазі законопроект про відсоткову філантропію. Ми ставили за мету заявити про цю ідею в рамках 2 ЕСТ, але ще перед тим проводили круглі столи, різнноманітні засідання, на яких обговорювали цю тематику. Відсоткова філантропія – це надзвичайно цікавий законопроект, в якому йдеться про соціальний податок. Такий проект в багатьох країнах вже набув свого розвитку. Завдяки йому неприбуткові організації здобувають можливість не лише існувати, а й реально активно діяти з допомогою тих фінансових інструментів, які передбачені в цьому законопроекті. І тут можемо говорити про досвід Польщі, Словаччини, Болгарії, в яких схожі закони вже прийняті, але які теж пройшли тривалий період їх обговорення. У Болгарії, до прикладу, дискусії тривали 4 роки. Нашим завданням не було прийняти схожий документ, зрештою, у нас і немає таких повноважень, але ми мали вказати на важливість такого кроку, що й зробили і чому й надалі намагатимемося сприяти.

В рамках 2 ЕСТ ми провели багато круглих столів і, хочу наголосити, що всі ці обговорення не організовувалися лише заради самого обговорення. Їх ціллю було досягнення якихось практичних результатів. І це нам вдалося. Скажімо, круглий стіл «Душпастирство і соціальна робота в пенітенціарній системі» не завершився просто розмовами. Ми знаємо, що за його результатами напрацьовуються конкретні можливості до співпраці між Національним університетом «Львівська політехніка», зокрема кафедрою соціальної роботи, і Церквами, зокрема УГКЦ. Мова йде про необхідність створення певного закладу, в якому могли б тимчасово проживати молоді люди, які виходять і з виправних колоній і не мають куди піти. Йдеться не тільки про те, щоб надати їм якесь житло, а також і про забезпечення їх певною роботою, що дало б можливість колишнім в’язням заново адаптуватися до суспільного життя. Також ведуться переговори щодо можливості організації дистанційної програми навчання для ув’язнених. Звичайно, як кафедра соціальної роботи, так і Церква і досі працювали в пенітенціарних закладах, але це не була узгоджена діяльність, і, мабуть, така робота буде значно ефективнішою, коли налагодиться співпраця.

— Пане Андрію, Ви, як один із організаторів 2 ЕСТ, мали змогу більше спілкуватися з іноземними гостями. Якими були їхні відгуки про те, що відбувалося?

— Мабуть, це запитання краще було б поставити їм, але оскільки я мав нагоду спілкуватися, то можу сказати, що відгуки були позитивними. Скажімо, гості з Нідерландів говорили про те, наскільки важко сьогодні зібрати разом і політиків, і представників Церков, і соціальний сектор, відзначали нашу добру роботу у цьому плані. Без сумніву, нам потрібно ще багато чого вчитися від наших західних партнерів, але ми завжди тішимося, що в собі ми теж маємо добре зерно, і що наші партнери помічають це. Позитивні відгуки ми одержали і від німецьких партнерів, зокрема, представників фонду «Реновабіс», які були головним спонсором 2ЕСТ. Хочу також сказати, що, незважаючи на те, що Україна ще не є членом Європейського Союзу, ми вже активно існуємо в Європейській мережі Соціальних Тижнів, і, що важливо, існуємо на рівні з іншими європейськими державами.

— Катерина Ющенко і Антуан Аржаковський в рамках 2 ЕСТ говорили про те, що потрібно такі Тижні переводити на всеукраїнський рівень. Чи робите ви щось у цьому напрямку, і як швидко це можливо зробити?

— Я думаю, що вже те, що відбулося цьогоріч, мало всеукраїнський резонанс. Підтвердженням цього можна вважати хоча б те, що про 2 ЕСТ писали мас-медіа не тільки львівські, а й столичні та з інших регіонів. Тобто, це вже є важлива подія в українському житті. Коли ми говоримо про всеукраїнський рівень, це не означає, що акція має обов’язково проходити в Києві і бути головною подією держави. Для нас важливо, щоб представники якомога ширших кіл як політики так і соціального сектора і церковного середовища звернули увагу на момент співпраці в рамках соціальної політики і соціальної співдії. Якщо це станеться, вже можна буде говорити про національний, всеукраїнський рівень. Думаю, що ми багато для цього робимо, зокрема у нас є сайт, що теж розширює наш вплив, і кожен бажаючий з будь-якого регіону вже сьогодні може зайти на нього і отримати інформацію, яка його цікавить. Тобто, ми активно працюємо над тим, щоб охопити якомога більшу аудиторію.

— У суспільстві можна почути таку, можливо, не дуже фахову думку, про те, що організація заходів такого рівня, як 2 ЕСТ потребує величезних затрат, великого бюджету, і було б значно ефективніше віддати гроші самим соціальним організаціям для їх розвитку і діяльності. Що Ви б відповіли таким критикам?

— Кожен критик знайде собі об’єкт для критики. Але я хочу сказати, що нам потрібно формувати громадянське суспільство, формувати відповідальність в людей і, можливо, я говорю зараз занадто ідеалізованими словами, але у цьому процесі надзвичайно важливо, щоб кожна людина відчувала власну відповідальність перед суспільством. Соціальний сектор, власне, і є тією ланкою, на якій можна дуже багато досягти, врахувавши досвід інших. Тут людина може реалізувати і свої вміння, і практику, а, головне, показати, що і вона може дієвим способом долучитися до творення суспільства. І тут не треба знову «винаходити велосипед», достатньо перейняти досвід інших, а найкраще це, звичайно, вдається при співпраці і відкритому діалозі. І от Соціальні Тижні – це і є та можливість зустрічі, можливість поштовху, пробудження, стимулу для праці. І це показує наскільки важливе проведення схожих зустрічей. 
Ми дуже вдячні нашим спонсорам, співорганізаторам, медіа-партнерам за матеріальну і моральну підтримку, зокрема Інституту Екуменічних студій, УКУ, Львівській міській та обласній радам та адміністраціям, фундації Роберта Шумана, організації «Реновабіс», Євангелистській Церкві Німеччини, адже значною мірою завдяки їм проведення 2 ЕСТ стало можливим.

— Ви намагалися залучити до участі у Тижні людей різного віку. І можна було спостерігати неабияку активність молоді. Особливо це було помітно під час проведення «Дня довіри». Який резонанс мала ця акція?

— «День довіри» ми проводили вперше, і треба сказати, що це була справді масова акція. Цю зустріч ми організовували спільно із спільнотою Тезе. Напевне, читачі знають про європейські зустрічі Тезе, які відбуваються під новий рік, а також про саму спільноту Тезе, яка знаходиться у маленькому містечку у Франції і стала прикладом живого екуменізму. Ми хотіли маленький вогник цього екуменізму перенести сюди, до Львова, і в рамках 2ЕСТ запалити його для того, щоб люди відчули, що і Україна належить до європейського простору, при чому не лише географічно, а й ментально, і тим, що утверджує ідеї міжконфесійного діалогу.

Коли молоді люди, незважаючи на свої релігійні переконання, зустрічаються і разом моляться, однією колоною йдуть, не роблячи ніяких поділів поміж собою, це може бути дуже добрим прикладом для наслідування вищими особами як в Церкві, так і в державі. І взагалі, «День довіри» вніс особливу духовну атмосферу в наш Тиждень. Я думаю, що така атмосфера є одним з головних здобутків 2 ЕСТ.

— Чи ви вже готуєтеся до проведення 3 ЕСТ. І що плануєте змінити?

—Уже зараз ми напрацьовуємо тематику і попередню програму наступного ЕСТ, оскільки ця ідея, без сумніву, матиме своє продовження. На Заході, в тій самій Франції, Італії, Німеччині, Польщі,такі заходи відбуваються регулярно і для нас дуже важливо, щоб Україна теж мала таку традицію, яка б надавала можливість діалогу. Ми плануємо конкретне обговорення законопроекту про відсоткову філантропію з народними депутатами, які , незважаючи на те, що представляють різні політичні сили (в нас були представники «Нашої України», БЮТ і Партії регіонів), зійшлися на тому, що така ідея соціального податку є дуже важливою для нашого суспільства. Вони запевнили в тому, що підтримуватимуть і проголосують за цю ідею. Тому зараз ми робимо конкретні реальні кроки, зустрічаємося з депутатами, намагаємося підкріпити слова вчинками і ще впродовж цього року ми будемо активно працювати, аби така ініціатива не залишилася лише на папері. Уже зараз ми маємо реакції на законопроект від Міністерства юстиції, також зовсім нещодавно надійшов лист від Міністерства фінансів за підписом заступника міністра, тобто ми заявили про ідею на соціальному тижні і беремо на себе відповідальність за те, що вона буде донесена до якомога ширшої аудиторії і зреалізована, втілена в життя.

Важливо, щоб кожен міг долучитися до покращення суспільства. Наше суспільство не є досконалим, не є цілком здоровим. Воно потребує лікування, але лікарем його може бути кожен з нас, можливо, в більшій чи в меншій мірі, в більшій чи меншій справі , але кожен може додати до зцілення свою частинку.

Що ж до того, які зміни будуть під час 3 ЕСТ, то насамперед зміниться тематика. Минулого року темою у нас був «Кооперативний рух», цьогоріч — «Соціальна відповідальність». Зараз вже думаємо над майбутньою темою. Також плануємо збільшити час для дискусій. З досвіду бачимо, що для людей важливо не тільки слухати доповіді, а й мати можливість для відкритого спілкування. І хоч вже в рамках 2 ЕСТ ми провели велику кількість круглих столів, надали можливості для спілкування поза пленарними засіданнями, але, бачимо, що також важливо, щоб навіть на науково-практичних конференціях люди могли ставити запитання доповідачам. Тобто працювати є над чим, і ми все це враховуватимо. Ми теж вчимося

Розмовляла Галина БІЛАК,
Львів, 27 жовтня 2009 року

http://risu.org.ua/ukr/religion.and.society/interview/article;31854/