Ніна Гайдук, завідувач секції соціальної роботи, доцент кафедри соціології та соціальної роботи, Інституту гуманітарних та соціальних наук, НУ «Львівська політехніка» - представник співорганізаторів Екуменічного соціального тижня (ЕСТ). Ніна Михайлівна доповідатиме під час круглого столу «Довіра як основа соціальної взаємодії в період суспільних реформ», в рамках 4-го ЕСТ. Саме на цю тему ми говорили з Ніною Гайдук в інтерв’ю.

Ніно Михайлівно, чи варто сьогодні говорити про довіру в контексті реформ?

Ми можемо сказати, що говорячи про соціальну взаємодію, формування довіри, а я б іще додала порозуміння, в українському суспільстві, ми мали б врахувати особливості сьогоднішнього дня, особливості соціального розвитку в контексті якого формується громадянське суспільство і активізуються процеси демократизації. Я б сказала, що в контексті соціального розвитку, зокрема міжнародного, ми маємо можливість завдяки ЕСТ скористатися якнайкраще з позитивного, передового, світового, європейського і вітчизняного досвіду.

Що таке соціальна взаємодія? Як вона в ідеалі має виглядати?

Соціальна взаємодія, передбачає, як на мій погляд, більш активну участь громади, зокрема християнської громади, у вирішенні забезпечення соціальної справедливості і підвищення рівня благополуччя в розумінні самої громади і її представників. Тобто експертами щодо забезпечення відповідного рівня добробуту й благополуччя є самі громадяни. Ось так я розумію соціальну взаємодію.
І, власне, тут соціальний розвиток це нове поняття, яке увійшло в академічний контекст в останні роки. Воно передбачає активізацію діяльності громади, ініціативу зсередини, знизу з надр громади і скероване на підвищення рівня благополуччя і забезпечення соціальної справедливості. Власне ЕСТ дозволяє нам цю ініціативу максимально активізувати і прикладом такої активізації є презентація студентських соціальних проектів щороку.

Можливо серед проектів, які організовують ваші студенти були такі, які стосувалися теми цьогорічного Форуму?

Так, звичайно. Наші студенти в своїх проектах намагаються скористатися з досвіду минулих років проведення ЕСТ. І цей досвід залучають до процесу написання свої курсових, дипломних, магістерських робіт.
У нас виконуються проекти, які спрямовані на застосування альтернативних підходів до розв’язання конфліктів. Зокрема таких підходів як посередництво при розв’язанні конфліктів, або медіація. У нас є студентські проекти, які скеровані на роботу із вихованцями самбірської виховної колонії для малолітніх. У нас виконуються дослідження на рівні магістерських робіт, на рівні дисертації, які скеровані на можливості використання того досвіду, який існує у нас вдома і поза межами України. Власне закордонний досвід намагаємося адаптувати до умов України, максимально пристосовуючи його до української культури.

Тобто студенти-соціологи вже зараз творять реформи?

Можу навести приклад. Ми знаємо, що родинні цінності завжди були на найвищому рівні в Україні. Проте зараз суспільство переживає кризу родинних стосунків і невілювання родинних цінностей
У нас є ціла низка студентських робіт (курсових, дипломних, магістерських), які присвячені впровадженню посередництва або медіації в справах родини!Є всі передумови для того аби ми могли використовувати той цінний досвід, який накопочений у нас. Можемо говорити, що душпастирі споконвіку використовували посередництво для налагодження порозуміння у родині.
Але є в нас велика перешкода. Це – відсутність відповідного законодавства. І ми мали би докласти зусиль аби ця ініціатива знизу посприяла впровадженню нових законів, створенню нової нормативної бази, для того аби підтримати українську родину і надати їй послуги посередництва у справах родини. Досвід є, нам лише потрібна допомога для того аби існувала відповідно і законодавча база.
Я можу навести приклад. Немає такої законодавчої норми, яка б прописувала обов’язок для батька доглядати за дитиною після розлучення. В той час, як такі нормативні закони існують, скажімо, в Канаді. У нас поки що таких законів немає. У нас батько за своїм власним бажанням після розлучення може залучитися, а може й не залучатися до налагодження процесу навчання та виховання своїх дітей. Я можу послатися на свій особистий досвід навчання в канадському університеті, випускницею якого я є. Протягом року я проходила стажування в організації яка називалася «Примирення родин», і де виключно займалися питаннями розподілу обов’язків з забезпечення догляду над дітьми, батьки яких вже розлучились. Тобто є величезний потенціал. І ми в соціальній роботі покликані скористатися з того потенціалу.

Яких результатів Ви очікуєте від 4-го ЕСТ?

Очікування великі. Перш за все ми б хотіли поширити досвід професійного навчання в громаді, зокрема в громадських організаціях з питань соціальної роботи.
Цього разу як і попередні рази, досвід, з яким ми ознайомимось під час проведення ЕСТ, буде внесений в зміст соціальної підготовки соціальних працівників та соціологів. Ми зможемо визначити нові теми для досліджень. До речі тема, про яку ми вже сьогодні говорили, була визначена як потреба для вивчення на науковому рівні, - тема порозуміння.
ЕСТ, зокрема, той на який ми очікуємо, виконує й виконуватиме державницьку місію на шляху демократизації, гуманізації українського суспільства.
Ми покладаємо великі надії на цей Форум.