Кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка»

Виступ під час семінару "Інтеграція теорії і  практики медіації як показник розвитку демократичності суспільних відносин", 27 вересня 2012 року, УКУ

Комунікативна компетентність у вирішенні конфліктів

Комунікативна компетентність соціального суб’єкта - це практичне володіння індивідом, соціальним актором запасом вербальних та невербальних засобів для актуалізації інформативної, експресивної та прагматичної функцій комунікації; уміння сполучати комунікативні засоби в процесі комунікації у зв’язку із зміною ситуативних умов спілкування; побудова  висловлювань та дискурсів відповідно до норм обраного комунікативного коду і правилами “соціального етикету”. Комунікативна компетентність – уміння вибирати такий комунікативний код, що забезпечує адекватне сприйняття смислової та оціночної інформації, і вплив на партнера у зв’язку з комунікативною установкою.

Саме завдяки своїй комунікативній компетентності соціальний актор конструює  реальність у заданому напрямку. У демократичному суспільстві він (тобто соціальний актор) не може бути впевнений в тому, що його версія соціальної реальності ( або реальності конфлікту) буде єдиною, а тому він, як правило, готовий до конкуренції версій соціальної реальності, яка відбувається на публічних аренах суспільства. Соціальний актор для участі в демократичних дебатах готує свою версію, свою аргументацію тієї чи іншої проблеми, використовуючи  для встановлення/доведення правдоподібності комунікативну технологію фреймінгу (свідоме використання визначеного розуміння проблеми (фрейму) для того, щоб отримати задане емоційне ставлення до неї і готовність діяти в проблемній ситуації в заданому напрямку). Саме через це суб’єкти, наприклад, політичного виборчого процесу цілеспрямовано фреймують події/ проблеми з метою мобілізації потенційних прихильників і виборців, для того, щоб отримати підтримку з одного боку та  демобілізувати супротивників, з іншого боку. Для цього сама проблема розміщується у певному моральному універсамі за допомогою визначених схем-фреймів, що дозволяють або драматизувати (проблематизувати) ситуацію, або дедраматизувати (депроблематизувати) її.

До фреймів проблематизації відносять: фрейм «лиха», фрейм «втрати», фрейм «дискримінація», фрейм «загроза/хвороба», фрейм «нерозумність».

Фрейм «лиха»/«катастрофи» ( за схемою « це проблема, тому що якщо нічого не робити буде погано, не просто погано, а зовсім зле») актуалізує образ не просто проблемних, а мега-проблемних обставин. Риторика «лиха» використовується для того, щоб створити імідж катастрофи для проблемних обставин. Ця риторика найчастіше використовується в ситуації так званої «моральної паніки». Фрейм «лиха» вимагає негайних дій, в разі якщо їх не буде вчинено, це може призвести до інших проблем.

Фрейм «дискримінація»( «позбавлення права», « утиск у правах») ( за схемою « це проблема, тому що частину людей усунено від нормального функціонування, вони дискриміновані, а це несправедливо») спирається на аксіоми рівності та неприпустимості будь-яких форм дискримінації. Він  підкреслює значимість забезпечення всіх осіб ( а в деяких випадках і інші форми життя, як у прикладі з «правами тварин та рослин») рівним інституційними доступом до вибору самовираження, а також необмеженою свободою в реалізації цього вибору.

Фрейм «втрата» ( за схемою « це проблема, тому що надзвичайно цінний об’єкт знаходиться під загрозою зникнення або знищення»). Фрейм «втрати» використовується, щоб продемонструвати, що «щось» є доволі цінним і саме його людям слід захистити аби не втратити у майбутньому. Повідомлення, що несе із собою подібний фрейм – це відчуття, що щось потребує захисту, оскільки не може захистити себе самого від деградації. Це несе з собою ідею, що люди як герої або рятівники, захищають певну цінність або стиль життя за допомогою альтруїстичних засобів від інших людей, які хочуть зруйнувати цю цінність. Фрейм «втрати» спирається, як правило,  на порівняння того, «що було колись» з проекцією того, «що може здійснитися в гіршому варіанті», він виступає проти знецінення. Той, хто висуває аргументи в руслі фрейму «втрати» позиціонує себе як захисник, хранитель «чогось», що піддається загрозі зникнення або втрати.

Фрейм «загроза»/ «хвороба» використовується для позначення конкретного виду небезпеки – тих обставин, які являють собою загрозу життю та безпеці людей.  Базова аксіома цього фрейму – всі індивіди мають право не боятися загрози, жити безпечним життям, мати хороше здоров’я і бути захищеними від можливих тілесних ризиків. Акценти зміщуються в сторону збереження і оптимального функціонування людського тіла. За логікою цієї стратегії складні соціальні обставини є проблемними не тому, що  вони аморальні, а тому що створюють неприйняті ризики здоров’ю та безпеці людини. В рамках цієї стратегії найбільшу цінність мають тези медичного характеру, а не моральні, оскільки передбачається, що розуміння тіла, яке базується на наукових знаннях є безпристрасним, актуальним і тим самим переважає над поглядами, які народжуються моральними переконаннями. Фрейм «загрози» актуалізує фундаментальну значимість права бути, права на життя, інструменталізує питання: як можна продовжити життя, і що може його скоротити ?

Фрейм «нерозумність» ( за схемою « це проблема, тому що нами маніпулюють ті, хто знає, як це небезпечно»)  передбачає, що існує зв’язок між поведінкою індивіда та знаннями, що цей зв’язок не має порушуватись неадекватною інформацією. Цей тип фреймінгу передбачає, що знання веде до кращих рішень, а доступ до знань  не слід руйнувати неправдивою та неточною інформацією. Фреймінг «нерозумності» доводить, що певні люди є наївними, неосвіченими, непоінформованими, а відповідно  ними не можна маніпулювати. «Нерозумність» - стан властивий  визначеним групам у суспільстві, тим, які надзвичайно довірливі, наївні, безневинні, неосвічені, необізнані, доведені до відчаю тощо. Саме вони піддаються маніпулюванню з боку осіб або інститутів, що мають більшу владу або більший авторитет.

Знання і використання комунікативних технологічних схем фреймінгу дає можливість учасникам конфлікту або знизити емоційний фон обговорення ситуації, що склалася, або, навпаки, за потребою драматизувати ситуацію.