к. пед. н., доцент кафедри соціології та соціальної роботи НУ «Львівська політехніка»

Виступ під час сесії "Розвиток демократичного суспільства через рівні можливості", 26 вересня 2012 року, УКУ

Цінності демократичного суспільства у підготовці майбутніх соціальних працівників до здоровязбережувальної діяльності

Виходячи  з поняття «цінності» як загальної ідеї, що допомагає людям відрізняти добро від зла, бажане від небажаного і формувати на цій основі суспільні орієнтири та принципи поведінки, то  демократичні цінності – це уособлення значущості демократії, привабливості її для більшості людей, те, заради чого демократію варто захищати, завдяки чому вона здобуває нових прихильників в усьому світі. Тобто, мова йде про специфічні непересічні цінності демократії, які характеризують людське існування в усій його повноті й багатоманітності. Цінностями демократичного суспільства вважаються: громадянство і громадянськість; компетентність і відповідальність; свобода як найвища соціальна цінність; конституція і конституціоналізм; свобода слова, вільні засоби масової інформації; громадська думка; людська гідність; моральна автономія; приватність, невтручання в особисте життя; громадянська асоціація; соціальний порядок.

Цінності соціальної роботи як професійної діяльності – це ті ідеї та переконання, на які спираються соціальні працівники у ході прийняття певного рішення у зв’язку із виконанням професійних обов’язків. Це не просто ідеали, а набір критеріїв для прийняття рішення, від опанування яких залежить успішність професійної діяльності.

Ш.Рамон дає перелік основних цінностей-засад професійної соціальної роботи: 1) наснаження (empowerment); 2) насамперед - людина (people first); 3) повага до особистості (respect for person); 4) право на самовизначення (the right to self determination); 5) право на залежність (the right to dependence). Ф.Парслоу визначає 3 найважливіші цінності соціальної роботи: 1) віра у цінність кожної особистості; 2) віра у право кожного індивіда на самостійний вибір у житті; 3) віра у можливість індивіда змінюватися. В інформаційно-методичному бюлетні Української Асоціації соціальних педагогів і соціальних працівників (1992) такий перелік цінностей: прагнення до пріоритету особистості відносно суспільства; повага до конфіденційності в стосунках з клієнтом; готовність відокремити особисті почуття і потреби від професійних стосунків; повага до індивідуальних і групових відмінностей; прагнення до розвитку здібності клієнта допомогти самому собі; готовність діяти від імені клієнта, незважаючи на можливу фрустрацію; прагнення до соціальної справедливості до економічного, фізичного, розумового добробуту всіх членів соціуму; прагнення до високих стандартів особистої та професійної етики.

Здоров’язбережувальна діяльність соціального працівника є такою професійною діяльністю фахівця соціальної сфери, яка спрямована на допомогу (сприяння) клієнтові у досягненні, збереженні, підтриманні здоров’я як феномену цілісної особистості завдяки синергетичній триєдності біологічної, соціальної та духовної її складових; такої особистості, яка здатна до саморозвитку, самоактуалізації та самореалізації, а тому – до подолання соціальних дисфункцій, запобігання соціальної дезадаптації і соціального виключення в подальшому житті (що і є кінцевою метою соціальної роботи). Оскільки така діяльність соціального працівника не може бути прагматичною по суті, але альтруїстичною, то вона може розглядатися як певна форма служіння людям.

Сама професійна підготовка майбутнього соціального працівника до здоров’язбережувальної діяльності розглядається нами як формування готовності майбутнього соціального працівника до здоров’язбережувальної діяльності, а цей процес, своєю чергою, як формування особистості соціального працівника готового до здоров’язбережувальної діяльності, оскільки для забезпечення готовності майбутній соціальний працівник має сам бути цілісною особистістю, яка власним прикладом у професійній діяльності і повсякденному житті демонструє здатність до саморозвитку, самоактуалізації та самореалізації через призму холістичного підходу до здоров’я і засад біосоціодуховної моделі здоров’я.

Така підготовка базується на відповідних цінностях:  особистість, як і її  здоров’я є аутотелічною цінністю (самою в собі); принцип холізму в розумінні здоров’я як цілісної єдності фізичного, психічного, духовного, соціального аспектів; здоров’язбереження – пріоритетний напрям діяльності суспільства, держави, чинник виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина в питаннях збереження здоров’я; ненанесення шкоди; гуманістична спрямованість, неупередженість; рівноправність громадян, демократичність і загальнодоступність допомоги; відповідність її змісту рівню соціально-економічного, культурного розвитку суспільства, матеріально-технічної і фінансової забезпеченості; наукова обґрунтованість; орієнтація на сучасні стандарти здоров’я та соціальної роботи; профілактичний характер, комплексний, міждисциплінарний, соціальний  підхід до збереження здоров’я; міжгалузева відповідальність за збереження здоров’я населення, єдність зусиль державних, громадських організацій соціального спрямування, окремих громадян; добровільність учасників здоров’язбережувальної діяльності у її реалізації; право і обов’язок клієнтів брати участь на індивідуальній чи колективній основі в її плануванні та здійсненні; відповідальність кожного за власне здоров’я і відповідальність держави за здоров’я громадян; суб’єкт-суб’єктні взаємовідносини соціального працівника і клієнта.

Співставивши перелічені цінності професійної підготовки із цінностями демократичного суспільства, не важко зауважити, що вони значною мірою співпадають, взаємодоповнюють, підсилюють і пояснюють одне одного. Тому очевидно, що здоров’язбережувальна діяльність соціальних працівників є відображенням потреб демократичного суспільства і засобом його розвитку.

Людська гідність. Повага до особистості. Відповідальність за власне здоров’я. Рівноправність і рівність можливостей у збереженні здоров’я. Свобода голосу (вибору) у питанні здоров’я. Моральна автономія.