IMG 7732Про соціальну несправедливість, зміни в податковій системі, проблеми іммігрантів та інтелектуальне вирішення конфліктів із збереженням взаємоповаги розповів учасник VI Екуменічного соціального тижня, співавтор методології «Діалог задля мирних змін», працівник відділу освіти нідерландської організації «Ойкос» – Яап ван дер Сар.

– Яку діяльність проводить «Ойкос» та її роль у Нідерландах та світі?

 Це екуменічна неурядова організація, яка існує вже майже 20 років. Наш основний напрям – стимулювання процесів змін у Нідерландах, і наша головна цільова група – голландське суспільство. Мета всієї діяльності організації – забезпечення соціальної справедливості та сталого розвитку в усьому світі.

– Якими методами та важелями користується організація для втілення цих цілей?

 Це залежить від конкретного випадку. Однією з методологій є «Діалог задля мирних змін» (ДМЗ), розроблений спільно з моїм колегою з Північної Ірландії. Цей метод визнаний корисним і плідним у багатьох країнах світу, таких як Гана, Зімбабве, Пакистан і, безумовно, також у Нідерландах. А також у Північній Ірландії – місці, де протестанти і католики мають історію протистояння, боротьби, вбивств, громадянської війни. Наш ДМЗ-метод також використовується в Сполучених Штатах, де він інтегрований у концепцію високопродуктивної громади в місті Антіох, штат Каліфорнія. Результатом є те, що багато молодих людей покинули молодіжні бандитські угрупування, в яких вони вбивали один одного. Після нашого втручання молоді чоловіки та жінки повернулася в школу – покинувши банди і зробивши крок у краще майбутнє. Якби вони залишились в бандах, шанси, що їх убили б у найближчі 10 років, перевищували 50 %.

Також наша організація закликає політиків та інших осіб діяти! Ми співпрацюємо з платформою голландських кампаній, від малих до великих (з річним обігом 150 мільйонів). Займаємось їхнім лобіюванням, організовуємо конференції, готуємо інформаційні матеріали, підтверджені дослідженнями.

– Одним з напрямів Вашої діяльності є забезпечення соціальної справедливості та сталого розвитку, в якому регіоні ці питання є найгострішими?

 Найяскравіший приклад – це Африка. Ми експлуатуємо її, забираючи природні матеріали, використовуючи дешеву робочу силу, користуючись внутрішніми проблемами. Щось має змінитись! Тому з метою розвитку ми співпрацюємо. Прагнемо змінити негативний образ Африки, який домінував протягом десятиліть. Насправді Африка багата: золото, платина, боксити, колтан... Та проблема в тому, що ці матеріали не можуть бути перероблені в готову продукцію в самій Африці, але йдуть на експорт. У такий спосіб збагачуються інші країни. Тому організація «Африка в дії» виступає за індустріалізацію Африки для того, щоб континент отримував доходи від експорту уже готової продукції. Нашою метою є досягнення результатів у європейському контексті, тому пропонуємо внести зміни до міжнародних торговельних угод.

 Якщо знову повернутись до Європи, то які проблеми вирішує «Ойкос», наприклад, у Нідерландах?

 Перше – це податки. Компанії намагаються платити якнайменші податки. Це зрозуміло, вони в погоні за прибутком. Нідерланди, зі свого боку, підтримують цю поведінку, створюючи «податковий рай», де компанії можуть майже нічого не платити. Наприклад, у Гані компанія, яка виробляє пиво, платить менше податку, ніж жінка, яка продає це пиво. Тобто йдеться про компанію, яка продукує мільйони тонн пива! Оскільки вони мають податкову регуляцію в нашій країні, щоб уникнути сплати податків у Гані. Щоб щось змінити, ми повинні встановити нормальну і справедливу податкову систему в кожній країні. Ось це те, що ми намагаємось змінити в Нідерландах.

Другим питанням є іммігранти. Коли люди з інших країн приїжджають до нашої країни, в них є відповідальність вивчити нашу мову. І вони повинні відкинути думку, що можна приїхати до країни і не вивчати її мову. З іншого боку,  ми відповідальні, щоб забезпечити їм належні умови праці. І тут ідеться не тільки про матеріальні блага, а й про їхню самоідентифікацію. Наприклад, забезпечити вчителями, щоб вони могли краще розуміти свою культуру.

Зрозуміло, що всі ці процеси не є завершені і не дадуть швидкого результату, але над ними варто працювати.

– Торік Ви були доповідачем під час Екуменічного соціального тижня «Відмінності та повага». Знаємо, що відмінності часто провокують конфлікти, як у цій ситуації зберегти та виявляти повагу?

 Говорячи у критеріях відмінностей і поваги, ми повинні прийняти, що конфлікт – це нормально. Під конфліктом я не маю на увазі насильство, вбивства чи щось подібне. Однак конфлікти з’являються в нашому звичайному житті, як елементи, що формують нашу ідентичність («я протестант, а не католик»), які підтримують нашу кар’єру («я був обраний на цю посаду з понад 80 претендентів»), які сприяють нашому навчанню («завдяки цьому протистоянню я тепер краще знаю, якими є мої сильні і слабкі сторони і як їх використовувати»).

Той факт, що ми можемо прийняти «інакшість» інших, той факт, що ми різні за власною ідентичністю, характеристиками, збагачує ідентичність. Конфлікти на низькому рівні ескалації можуть допомогти в цьому процесі.

І тут з’являються ідеї про взаємозалежність, що є ключем до будь-яких позитивних змін. У нашому світі ніхто не живе один. Ми живемо у великій залежності від багатьох інших. Будь-яке стале рішення від будь-якої напруженості або конфлікту характеризуватиметься розумінням взаємної залежності.

Майже завжди під час конфлікту у нього непрямо втягуються залучені люди. Їхня роль є дуже важливою. Це ті, хто зменшує і відшкодовує збиток конфлікту і ті, хто роздмухує конфлікт, оскільки він є в їхніх інтересах. Як людина, як політик, як священик чи пастор, як партнер ви можете відігравати конструктивну роль у будь-якому конфлікті, про який знаєте. Або сприяти обміну, плідному контакту для вирішення конфлікту, або підтримувати конфлікт у розпалі.

Іноді під час конфлікту з’являється такий феномен, як «офірний цап». Він бере всі провини на свої плечі, і тим самим звільняє інших від їхньої (реальної або відчутої) вини. В історії таких прикладів багато: євреї в Німеччині в останній світовій війні, чорношкірі довший час у США, католики для протестантів Північної Ірландії і навпаки. Суперництво між групами цілком легко може призвести до офірного цапа. З офірним цапом завжди винен хтось інший. Ви ніколи не скажете: я – офірний цап. Офірний цап звільняє вас легким способом. Чисті руки і ніяких дій. Однак це не змінить світ на краще.

Мій висновок: коли з’являється офірний цап, люди ховаються від власної відповідальності. Ви легко це впізнаєте, коли з’являється мова «нас – їх», коли люди уникають згадувати про власну відповідальність за минуле і як наслідок – про відповідальність працювати заради кращого майбутнього. Інакше кажучи: коли вони занадто мало поважають себе та інших людей. Отже, коли відмінності не приймаються, тоді важко розпізнати існуючу взаємозалежність. Наслідком цього є відсутність поваги, офірний цап, довгі сутички. На мій погляд, конфлікти є нормальними і людськими. І також людським є мати справу з конфліктом у людський та інтелектуальний спосіб. Ми не зобов’язані вбивати одне одного, ми можемо зробити щось краще, ніж це. Тож зробімо так.

Марта Гладка

http://dukhovnist.in.ua/uk/dukhovna-demokratiya/817-jaap