dsc 2837Останніми десятиліттями у житті Церкви все частіше обговорюють питання жінок – їхні права, роль, вплив на Церкву та можливість бути священнослужителями на рівні з чоловіками. Це питання поки витає у повітрі, бо полеміка, котра зав’язалась між традиціоналістами та, якщо так можна сказати, «новаторами» ніяк не переросте у стан дискусії. Одні вважають, що жінки-священослужителі – це відхід від традиційної Церкви, інші, що це було традицією. Хто правий, а хто ні, та як вирішувати це питання, ми намагались проаналізувати разом з лектором Магістерської програми з православного богослов’я Грецького університету доктором Елені Касселурі-Гацівассіліаді, яка відвідала 6-ий Екуменічний соціальний тиждень.

 Чи завжди була проблема ґендеру у Церкві?

– Ми не повинні трактувати питання ґендеру в Церкві як проблему. Ми повинні знайти теологічні аргументи для того, щоб знайти вирішення цій ситуації і, головне, зрозуміти, чи ми, справді, правильно трактуємо бачення Ісуса Христа. До ХІІ ст. було поширене явище жінок-дияконів. Рання традиція жінок-дияконів обірвалась, бо приблизно до ХІІ ст. людей хрестили у свідомому віці, роль жінок полягала в тім, аби підготувати людей до хрещення. Коли ж у структурі відбулась зміна, тобто людей вже не хрестили у дорослому віці, а ще немовлятами, то потреба в жінках у структурі відпала.

 

 Що потрібно, щоб вирішити це питання?

– Як можливе теологічне вирішення я бачу початок дискусії між православними та католиками на цю тему, ми маємо підготувати хороші аргументи для людей Церкви, щоб ті зрозуміли, чому Церква не рухається вперед у питанніординації жінок. Також можемо поставити собі питання – чи маємо мати жінок-дияконів у нашій церковній традиції, бо, як я вже згадувала, у православних до ХІІ ст. було поширене явище жінок-дияконів. Ще одне питання, яке всі мають собі поставити, полягає у вирішенні потреби у дияконесах у сучасній Церкві. Чи має бути присутнє їхнє бачення соціального середовища, чи ні? Чи потрібен людям Церкви внесок жінок, чи вони задоволені тим, що є? Щоб відповісти на ці питання нам потрібно переглянути Новий Завіт, де чітко написано, яку важливу роль відігравали жінки у ранніх християнських спільнотах. Важливо, що жінки також були серед учнів Ісуса Христа.

 Чи були вже зроблені перші кроки у вирішення цього питання?

– Наприклад, у Грецькій Православній Церкві вже зроблено перші кроки назустріч жінкам, звісно, що поки малі, але надзвичайно важливі кроки. Перш за все наш архиєпископ Христодул (Параскеваїдіс) відновив традицію жінок-дияконів, але лише для монахинь. Також він створив комісію з питань жінок та налагодив співпрацю між єпархіями, які раз на рік влаштовують спеціальні конференції для жінок, де ті можуть обговорити проблемні питання їхніх локальних спільнот. Я вбачаю у цих кроках великий позитив та, все ж, на теологічному рівні питання жінок не надто просувається. Потрібно більше дискусій, більше обговорень.

 Яке майбутнє у питанні жінок-священослужителів?

– Нам потрібно більше дискусій, проте, ми не маємо забувати, що не можна обговорювати цю тему в контексті однієї з Православних Церков. До обговорення мають бути приєднанні всі Православні Церкви, бо ті вирішення, які, наприклад, підійдуть для Грецької Православної Церкви невідомо чи можна застосувати до Російської чи Американської. Я дуже оптимістична і бачу світле майбутнє для жінок у Церкві, які вже зробили багато роботи, бо почали дискусію, підняли це ґендерне питання. Тепер все у руках Церкви, вона має зробити наступний крок і знайти відповіді.

Ярослав Назар