Наша країна переживає не найкращі часи. Люди розгублені. Живуть у страху війни, економічних негараздів і у постійній психологічній напрузі.. Суспільство потребує фахової оцінки того, що відбувається сьогодні. Про права людини, люстрацію та окуповані території ми дізнавались у відомого правозахисника Євгена Захарова.

- Пане Євгене, Ви є правозахисником і відомим громадським діячем уже багато років. Чи є суттєві зміни у дотриманні прав людини в Україні після Революції гідності? 

-  Такі зміни є, але не на краще. Пов’язане це саме з тим, що маємо анексію Криму. Якщо раніше в різних регіонах України ситуація була подібною, то зараз стан із правами людини в Криму, на Донбасі й в інших регіонах геть різна. Після Революції гідності безперечно політичні свободи є високими, можна висловлювати свої думки будь-де.

Хоча, треба зауважити, що держава почала переслідувати людей, які висловлюють свої думки щодо приєднання до Росії, і прирівнюють це до кримінальних злочинів. Але таку реакцію в умовах військового конфлікту, тотальної кампанії дезінформації російських медіа, чесно кажучи, можна виправдати.

Якщо говорити про Донбас, і про території, які контролюють самопроголошені республіки, то там взагалі про права не можна згадувати. Це ілюзія. Усі права там ілюзорні.

      Крим

- У Криму дуже обмежена політична свобода, як у Росії загалом. Етнічні українці та люди, які займають проукраїнську позицію, дуже потерпали від своєї ідентифікації. Їх викрадали, заарештовували, у цьому вирізнялась кримська самооборона. В особливо важкому становищі перебувають кримські татари, які знову з часів депортації потрапили у ситуацію, коли їх примушують відмовитись від етнічної самоідентифікації. Представники кримських татар, які дотримуються нетрадиційних течій мусульманства, одразу виїхали з півострова, оскільки мають небезпідставні побоювання, що їх заарештують як представників радикальних релігій. Загалом у перші дні приїхало до Львова і Львівської області понад три тисячі кримських татар. Зараз виганяють меджліс з його приміщення, закрили кримськотатарську бібліотеку. З усіх незалежних ЗМІ лишилась лише Кримськотатарська телекомпанія АТР, і вона зазнає постійного тиску і є під загрозою закриття. Єдине вільне місце, де поки що можна висловлювати свої думки, – Інтернет.

     Донбас

- Там немає права, не працюють суди, озброєні люди, які можуть вчинити будь-який злочин та безчинства: розстріли, викрадення за політичною ознакою, безсудні казні, катування. Там абсолютно не дбають про соціальні права, як, наприклад, виплата зарплати та пенсії. У багатьох регіонах немає доступу до комунальних послуг – води, газу, електрики і нічого не робиться, щоб це запрацювало, за деякими винятками. На цій території є приблизно 15 тисяч засуджених, які просто голодують. Запаси харчування закінчилися ще в серпні. Кажуть, що їм надійшла гуманітарна допомога, але вони це заперечують. Зарплатню персоналу не виплачують також.

Жорстокі дії з боку ДНР та ЛНР, їхніх бойовиків, породили аналогічні дії бійців добровільних загонів. Більшість скарг стосується загону «Айдар», що належить до Міністерства оборони, про побиття полонених, катування і навіть до смерті. Йдеться про викрадання людей, мародерство, бо деякі бійці «Айдару» вважають, що якщо людина сепаратист, то її можна пограбувати. Такі ж претензії були до інших батальйонів, як «Азов», «Дніпро», «Донбас», «Шахтарськ». Але треба зазначити, що ситуація в цих батальйонах покращилася за рахунок уваги керівництва МВС до них. А в «Айдарі» насправді ситуація погана.

- Тобто, йдеться про зниження імунітету до насильства у частини населення? 

На превеликий жаль, багато людей радіють трупам ворогів, майже тріумфують, постять ці трупи. Це озвіріння частини суспільства – вкрай погана ознака. Коли такі настрої панують у суспільстві, то таке саме відбувається у державі. І справді, поводження з заарештованими за згоди суспільства стало жорстокішим. Ми це перевіримо за допомогою соціологічних опитувань. Треба все зробити для того, щоб знову повернути цей менталітет проти насильства, який в українського суспільства був. Адже ще нещодавно 84 % українців зазначали, що катування неможливе за жодних умов. А сьогодні, боюсь, що результати будуть іншими. Внаслідок цих процесів збільшилась кількість злочинів на ґрунті ненависті, розходження за ідеологічною ознакою, напад правих активістів на лівих. Нещодавно побили культуролога з Києво-Могилянської Академії Василя Черепанина достатньо сильно. В нього струс мозку, був прооперований. Це робили праві екстремісти, і відомо хто саме. Були напади на євреїв, на єврейські культурні організації.

- Що ви думаєте про закон очищення влади, який нещодавно прийняли?

-За закон про очищення влади проголосували фактично зі сьомого разу під тиском вулиці. Головне, депутати проголосували за закон, якого не бачили. Текст закону у другому читанні їм не був наданий. Вони голосували невідомо за що. Більше ніж 400 зауважень до закону про очищення влади до другого читання комітет не розглянув. І тільки за 10 діб текст закону був надрукований, що є абсолютно ненормальним. Я вважаю, що президент мав би цей закон на цій підставі ветувати, повернути до повторного розгляду за повною процедурою. Не можна допускати, щоб так ставились до процедур, принципів парламентаризму. Якщо говорити про цей закон у змістовному сенсі, то не можна таку серйозну справу починати з порушень. Це матиме вкрай погані наслідки. Хоч я сам вважаю, що люстрація потрібна, але не за такою моделлю, як вона є. Зараз під люстрацію підпадає понад один мільйон державних службовців, це дуже багато. Це неминуче призведе до дискреції, коли за те саме одних будуть люструвати, а інших – ні. Не можливо звільнити 90 відсотків керівного складу всіх правоохоронних органів. Тому маємо багато проблем. І загалом постійно приймаються закони із порушенням Конституції і принципів верховенства права.  

- Сьогодні в Україні триває війна на знищення, інформаційна війна і викривлення історичної правди з боку Російської федерації. На Вашу думку, як нам захищатись у всіх цих трьох площинах?

– Я б радив нікому не дивитись російські канали, бо вони відверто і нахабно брешуть. Україна має побудувати власну інформаційну політику, спрямовану на те, щоб представити світу імідж України, яка значно краща, ніж про неї кажуть у Росії. Що стосується історії та її фальшування, треба говорити правду про нашу історію. Дуже важко виграти змагання зросійською пропагандистською машиною, куди вкладається так багато коштів. Але я вважаю, що українці мають вигравати завдяки тому, що мають моральну позицію, правда на їхньому боці і треба значно більше уваги звертати на те, щоб продукувати якісний інформаційний продукт про сучасну Україну, щоб ця правда розходилась по світу. Це треба робити різними мовами і на це потрібно звертати спеціальну увагу.

– Свого часу Ви говорили, що Україна є міліцейською державою. На Вашу думку, які кроки необхідно зробити, щоб зламати стару систему і чи є шанс це насправді зробити?

– Дуже важко реформувати органи державної влади під час війни, але це робити необхідно, бо наші негаразди продовжуватимуться. Незважаючи на все, треба робити це реформування. Якщо говорити про суди і правоохоронні органи, то треба насамперед ухвалити Закон «Про прокуратуру», який давно чекає на розгляд. Нарешті треба виконати свої зобов’язання перед Радою Європи, складені ще 1995 року. Вже буде 20 років, як ми надали ці обов’язки. Довести правоохоронні органи до європейського статусу. А без реформування прокуратури це неможливо.Також провести судову реформу. Наші суди дуже залежать від виконавчої влади. Хоч це важко, з одного боку система корупційна, є багато замовних рішень. Але доки судді не будуть незалежними, нічого не відбудеться. Має відбутись реформа кримінальної юстиції, необхідна освітня реформа, якої не було. Медичну і пенсійну реформи провели, але вони були вкрай невдалими, тому їх треба проводити заново. Адміністративна реформа… Потрібна нова конституція. В її основу має бути покладено верховенство права, сильний уряд, пріоритет свободи як вищої конституційної цінності.

– Харківська правозахисна група, яку Ви очолюєте, є однією з найуспішніших в Україні. Розкажіть детальніше про Вашу щоденну працю? Чим допомагаєте звичайним українцям?

– У нас є громадська приймальня, яка опрацьовує за рік тільки три тисячі письмових звернень, не враховуючи усних консультацій. Ми за цими зверненнями намагаємось людям допомогти, даємо консультації всім. Якщо це порушення прав людини, представляємо інтереси у судах. Справи, які вважаємо стратегічними судовими справами, беремо представництво інтересів клієнта у національних судах і в міжнародних органах таких, як Європейський суд з прав людини. Ми виграли у Європейському суді більше ніж 80 справ за останніх 10 років. А загалом у нашому провадженні більше ніж 400 справ. Працюємо по всій країні. Багато справ належать до резонансних, тобто пов’язані з Майданом, з політичними переслідуваннями, ведуть наші адвокати.

Люди приходять з дуже різними скаргами. Багато скарг житлових, щодо неправильного нарахування пенсій, скарги щодо соціального захисту, катування з боку правоохоронних органів, несправедливий судовий вирок. Треба зауважити, що ця допомога є безоплатною. Саме тому ми є правозахисною організацією, а не юридичною фірмою. Оплачуємо роботу правників та адвокатів за рахунок благодійних грантів, які ми отримуємо від іноземних донорів. Взагалі слід сказати, що діяльність із захисту прав людини є успішною, якщо вона поєднує одночасно три речі. По-перше, захист прав людини в конкретних випадках їх порушення, по-друге, інформування про права людини, поширення інформації про права людини для держави і серед суспільства, по-третє, аналіз стану прав людини, аналіз законодавства, законопроектів, аналіз судової практики, відповідність міжнародним стандартам і відповідність тим міжнародним угодам, учасником яких є Україна. Робота буде успішною, якщо поєднувати обов’язково усі ці три напрями. Саме таку модель правозахисту ми запровадили і пропагуємо.

Розмовляла Олеся Барчук, інтернет-видання "Духовність"

Фото://nikorupciji.org/2014/03/17/pravozahysnyky-zasterihayut-pro-ryzyky-iz-zakonom-pro-lyustratsiyu/