brdТовариство Ісуса, Єзуїтьська служба біженців

під час круглого столу "Релігійна і соціальна адаптація ВПО у Львові"

 

Діяльність Єзуїтської Служби Біженців в Україні,

Релігійний аспект

Товариство Ісуса (Чин Єзуїтів) вже протягом багатьох років займається проблематикою допомоги біженцям та вимушено переміщеним особам по всьому світі. Для цього в 1980 році була заснована Єзуїтська Служба Біженців (JRS - Jesuit RefugeeService), яка на сьогодні діє у більш ніж 50 країнах світу. Зокрема, в Україні у 2005 році нами була зареєстрована "Єзуїтська Релігійна Служба", яка є відділенням всесвітньої JRS.  Загалом, наш Орден здійснює своє служіння та має відповідну юридичну реєстрацію на території України в обох обрядах - латинському та візантійському.

         Хотів би представити до Вашої уваги наш наявний проект, присвячений допомозі вимушеним переселенцям із зони бойових дій на сході України.

 

Будинок Єзуїтської Служби Біженців

         Розташований за адресою: м. Львів, вул. Антоновича 49. Відкритий 2008 року. Перші п’ять років працював на користь біженців та мігрантів із закордону: Іран, Ірак, Сомалі, Палестина, Афганістан тощо. За весь цей час через установу пройшло близько 70 людей. Їм надавалося помешкання, харчування, юридична допомога. Також провадилося викладання української, німецької та англійської мови для дітей та дорослих. Більшість осіб, які протягом тих років проживали в нашому будинку, були мусульманами, що є досить очевидним, зважаючи на країни їхнього походження.

         Від грудня 2014 року наш будинок був відкритий для потреб вимушено переселених осіб із зони АТО. На травень 2016 року в будинку постійно проживало до 14 осіб. Ще кілька осіб проживало у цей період протягом менш тривалого часу. Переважна більшість мешканців будинку - жінки з дітьми. В будинку переселенцям надаєтьсядосить комфортне проживання та триразове харчування. Також влаштовуються різноманітні спільні заходи та святкування для відновлення їхнього духовного та психологічного стану. На протязі літа 2016 року будинок тимчасово закритий на ремонт і реорганізацію. Відновлення праці з переселенцями знову розпочалося з вересня 2016.

         Щодо критеріїв прийняття осіб до нашого будинку, перевага надається найбільш вразливим категоріям людей, особливо неповним сім'ям, а зокрема, жінкам з дітьми. Крім того, прийняття відбувається у тісній координації з відповідними державними та муніципальними установами, зокрема з відділом Львівської міської Ради у справах сім'ї та молоді. На жаль, ці установи, охоче посилаючи вимушених переселенців до нашого будинку, не надають нам жодної матеріальної чи технічної допомоги, посилаючись на відсутність відповідних юридичних механізмів. При цьому мушу визнати, що вони забезпечують певну допомогу самим переселенцям, але не структурам, які з ними працюють.

Тепер щодо релігійних аспектів нашої діяльності. Насамперед хочу відмітити, що ми не ставимо перед собою цілей щодо провадження якої-небудь специфічної місіонерської чи катехитичної діяльності. Тобто наша установа в цьому відношенні є досить світською, позбавленою виразного релігійного антуражу.

Але ми – засновники та співпрацівники, всі є віруючими християнами-католиками. І, як кожні християни, ми покликані свідчити нашу віру світові, а особливо ж тим, які не знають Христа. Основним засобом такого свідчення, в нашому розумінні, є діяльне щоденне милосердя – ділення даром тієї любові, яку нам самим дарує Бог. При цьому, сам факт допомоги нужденним людям, які часто потребують неабиякого захисту та опіки, є працею, що відновлює справедливість по відношенню до найбільш вразливих категорій осіб. Служіння віри, яка творить справедливість є тим завданням, яке поставило перед собою Товариство Ісуса і яке йому довірила Церква. Без дотримання справедливості по відношенню до слабких та вразливих, навіть найбільша побожність є марною і не спасає.

Згадаймо лишень постійний заклик про необхідність чинення справедливості для вдів, сиріт та чужинців, який постійно лунає з уст пророків у Святому Письмі. Ось приклад з сьомої глави книги пророка Єремії:

Не покладайтесь на слова оманні, а саме: Храм Господній! Храм Господній! Храм Господній! Бо як ви цілковито направите путі ваші й учинки ваші, як будете чинити праведний суд мій між собою; чужинця, сироту й удову не утискатимете, безвинної крови не проливатимете на цьому місці, й за чужими богами не ходитимете, собі на лихо, тоді я дам вам жити на цьому місці, на землі, що я приділив батькам вашим на вічні віки.

Як бачимо, необхідність соціальної справедливості наголошується поруч з вимогою віри в єдиного Бога і однозначно ставиться вище ритуалізованої побожності чи формальної релігійності. І таких прикладів можна наводити ще й ще…

        

Крім того, важливим свідченням нашої віри, є наше просте повсякденне життя віруючих християн. Наприклад, щодня ми розпочинаємо обід і вечерю з короткої спільної молитви, яку провадить хтось із наявних священників, або ж адміністратор будинку. Зазвичай наші гості ставляться до цього з великою повагою, хоча б їхня власна віра чи життєві переконання були інакшими. Згадуються навіть випадки, коли траплялося, що не було присутніх нікого з тих, що зазвичай провадять молитву, тоді наші гості-мусульмани самі просили пані, яка працює на кухні, щоб вона прочитала нашу християнську молитву.

        

Відколи наш будинок працює для переселенців із зони АТО, більшість мешканців є православними або греко-католиками. Для них ми також влаштовуємо свята Миколая, Різдва, Великодня, ділячись нашою власною традицією християнського святкування. Крім того, хочу з вдячністю згадати діяльність греко-католицької спільноти з міста Донецька, яка підтримує свою духовну єдність навіть у вигнанні, особливо с. Єроніму Вовчак СНДМ, а також багатьох інших, які регулярно влаштовують різноманітні табори для дітей, реколекції та дні віднови для дорослих, в яких беруть участь не лише греко-католики, але також і православні.

Отже, таким є наш досвід релігійного аспекту нашого соціального служіння, яким я мав честь тут сьогодні з вами поділитися. Дякую за увагу!