Існуючі виклики, у час різкого переходу від планової економіки до ринкової, призводять до збільшення у суспільстві різнопланових проблем, на які намагалися системно реагувати організації громадського суспільства. Створені у переважній більшості за іноземні інвестиції, відстоюючи демократичні права та життєво важливі інтереси, громадський сектор сьогодні як ніколи потребує особливої підтримки задля подальшого розвитку, - не отримує її з огляду на «ненаповнення бюджету».

 

 

Згідно даних Державного комітету статистики, станом на 1 січня 2009 року в Україні зареєстровано (легалізовано Міністерством юстиції України) 293 990 об’єднань громадян: незалежних добровільних формувань, що діють колективно з метою вирішення проблем та захисту своїх інтересів крім владних, бізнесових, та приватного життя.  Згідно з канонами, прийнятими в демократичних країнах, до них відносяться  громадські об’єднання, благодійні організації, професійні спілки, творчі спілки, кредитні спілки тощо (за юридичним статусом України), також осередки політичних партій, які складають окрему групу.  Ці організації працюють в таких сферах як соціальний захист, діти і молодь, права людини, економічні права, охорона здоров’я, освіта, довкілля, гендерна рівність тощо.

Близько 65% громадських організацій поширює свою діяльність на межі якогось одного міста, а всеукраїнський статус мають 35% організацій. Цей факт вказує на високу зацікавленість, насамперед, у місцевих справах, в облаштуванні найближчого життєвого простору, що відкриває широкі перспективи для співпраці громадського сектора та органів місцевого самоврядування. За кількістю громадських організацій лідером серед міст є Київ - 14% від загальної їх кількості. На другому місті - Львів та Львівська область.

В Україні фінансування ОГС здійснюють переважно місцеві благодійники та іноземні донори (75-85%). Обсяг їх підтримки за умов фінансової кризи стрімко скорочується, що заважає виконанню статутних завдань організацій. Річний бюджет пересічної української громадської організації складає близько 50-60 тис. грн. І лише 2-3% цього бюджету припадає на державне фінансування. За цим показником Україна близька до Філіппін, Пакистану та Кенії. У 2009 році загальна видаткова частина бюджету склала 274, 2 млрд. грн., на підтримку деяких ОГС призначили біля 130 млн. грн., що склало лише 0,05% цього бюджету. У країнах Східної Європи витрачають на підтримку проектів ОГС приблизно 2-3% видаткової частини державного бюджету. Водночас річний бюджет пересічної ОГС у країнах Східної Європи - членах ЄС еквівалентний 560-670 тис грн.

Без запровадження ефективного механізму альтернативного фінансування діяльності ОГС, що буде незалежним від влади чи інших донорів, розвиток громадянського суспільства і його ініціативи у розв’язанні актуальних суспільних проблем практично неможливі.

Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту. Діючі на сьогодні правові способи підтримки фізичними особами неприбуткових організацій зводяться до єдиного механізму «податкового кредиту» ("податкової знижки" – за новим Податковим кодексом України), який формально дозволяє повернути частину коштів, що сплачені фізичною особою на користь неприбуткових організацій. Проте, законодавчі обмеження щодо застосування «податкового кредиту» та процедура його отримання, яка не завжди гарантує успіх у поверненні коштів,  перетворили цей механізм не на можливість, а на декларацію, яка сьогодні не має практичних прикладів реалізації щодо неприбуткових організацій (мертва норма). Крім цього, існуючий рівень недовіри громадян до органів державної влади та здійснюваної політики взагалі, не сприяє втіленню та популяризації даного механізму в Україні, оскільки основою реалізації податкового кредиту є віра у гарантовану державою можливість повернути вкладені кошти.

Важливим результатом ІІ Екуменічного соціального тижня у жовтні 2009 року, організованого Інститутом Екуменічних Студій Українського Католицького Університету, було створення та обговорення Законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки неприбуткових організацій», який отримав широке схвалення усіх учасників заходу (представників некомерційних організацій, основних політичних партій України, представників основних Церков України та представників влади різних рівнів).

Механізм, що пропонується до запровадження цим Законопроектом, у практиці іноземних держав отримав назву «відсоткова філантропія» і полягає в тому, що платник податку на доходи фізичних осіб має право переадресувати певний відсоток свого податку, який вже є сплачений до бюджету, на суспільні потреби – безпосередньо до організації, яка займається вирішенням суспільної проблеми.

Відсоткова філантропія першою була запроваджена Угорщиною в 1996 році.  Потім до ініціативи (після вивчення її позитивного впливу) приєднались Словаччина, Польща, Литва і Румунія, також норма знаходиться на шляху до законодавчого закріплення у Чехії, Молдові, Швейцарії, Японії та розглядається в Македонії. Завдяки цій законодавчій нормі організації громадянського суспільства отримали значні фінансові ресурси, які розподіляються незалежно від політичних уподобань, належності до певних кіл та корупції.  Наприклад, вже за перші три роки обсяг фінансування від відсоткової філантропії перевищив обсяг фінансування ОГС з державного бюджету Угорщини.  Загалом в 2003 році 21843 організації отримали 23 мільйони євро.

Хоча в переадресації податку бере участь тільки 30% платників податку Угорщини, а у Словаччині - 40%, всі вони задоволені тим, що мають право розпоряджатися відсотком податку, який первісно надходив до бюджетів, і адресувати ці кошти на важливі, саме на їх персональну думку, справи громади.  Громадяни переважно спрямовують відсоток в сферу освіти, охорони здоров’я, екологію, соціальну роботу та проблеми дітей, тобто на ті сфери, які громадяни вважають важливими на сьогодні. Досить великий відсоток переадресованого податку йде на потреби місцевої громади.  Так в 2004 році 63% всіх відсоткових переадресацій Словаччини були зроблені на користь місцевих невеликих організацій.

Загалом відсоткове законодавство вплинуло на відкритість та відповідальність організацій ГС.  Щоб переконати населення передати їм відсоток податку, багато організацій стали відноситись до своєї діяльності більше професійно, стратегічно, визначились зі своєю місією, загалом підвищили свою ефективність, стали більше відкритими і звернули свою діяльність до людей.  Покращилась громадська думка про сектор, поінформованість громадян про його діяльність та довіра людей до нього, що також важливо для України.

Прийняття такого Закону України фактично дозволить забезпечити стабільність органів самоврядування громадян за рахунок коштів отриманих від фізичних осіб. А така фінансова стабільність стимулюватиме тривалу діяльність, що у свою чергу говоритиме про відповідальність громадських організацій перед громадами за взяті на себе зобов’язання. А відповідальність перед громадою, у свою чергу, спонукатиме зростання довіри місцевих влад, що за собою вестиме нові можливості фінансування, співпраці обидвох секторів та закладення основ для здійснення державних реформ у соціальний сфері, базуючись на місцевих практиках-ініціативах.

Таким чином, саме створивши передумову можливості фінансування діяльності громадських організацій за кошти кожної окремої особи, як складової одиниці громади, буде змога позитивно вплинути на основу проблеми – фінансову нестабільність громадських організацій, що у подальшому закладе основи для тривалого розвитку – партнерства, що сформує підґрунтя для спільної довіри влади, громади та некомерційних організацій.