Перший екуменічний тиждень – це неординарна подія для нашого міста, яка має на меті привернути увагу громадськості до потреб незахищених верств населення, про що свідчить гасло цьогорічного тижня – «Подбай про ближнього!». У його рамках о 15:00, 10 червня відбулося урочисте відкриття фотовиставки «Соціальне обличчя Львова», яка триватиме до суботи.

Відкрили фотовиставку Начальник управління соціального захисту Львівської міської ради Наталка Федорович, депутат міської ради, представник фракції «Свобода» Іван Гринда та Заступник начальника управління праці та соціально захисту Оксана Яковець. Вони розповіли про важливість, актуальність та мету фотовиставки.
Коли «Соціальне обличчя Львова» дивиться на тебе, то важко встояти, щоб не глянути на нього. Це не усміхнене та щасливе обличчя. Це згорьовані та потребуючі очі дитини, матері, батька, бабусі та дідуся.
На перший погляд, ці світлини подібні до чийогось страшного фотоальбому. Вдивившись краще, розумієш, що це більше нагадує хроніки дня. Простоявши кілька хвилин, усвідомлюєш, що ці звичайні для кожного мешканця картини, які він бачить щодня, проходячи містом, настільки жахливі, що не вкладаються у голові. А найжахливіше те, що у повсякденні вони не викликають таких емоцій. У житті вони стали звичними, ми намагаємося їх уникати, не звертаємо на них уваги, відсторонюємося від них.

Ця фотовиставка примушує подивитися правді у вічі, зупинитися і задуматися над проблемами ближнього нашого, призадуматися над християнськими цінностями та тим, що означає друга Заповідь Любові: «Люби ближнього свого як самого себе».
Серед робіт представлені: «Свято наближається», «Перехрестя» Морикваса Юрка, «Резонанс» Трофимука Мирослава, «Вже не сам» Романюка Тараса, «Дитинство 5», «Одинока», «Сирота» Швеця Олександра, «Ігри» Смолянікова Костя та багато інших.
Ці світлини про людей «вулиці»: їхнє життя, їхні будні, стосунки між собою та суспільством; про їхні потреби та самотність.
Ви впевнені, що знаєте своє місто в обличчя? Не залишіться байдужими. Подивіться правді і реальності у вічі. І коли один жебрущий подає милостиню іншому, хіба ви стоятимете осторонь?

 

Наталія Лех