Чим відрізняється український тиждень від тих тижнів, які проводяться у країнах Європи (Франції, Бельгії, Італії, Польщі, Німеччині та інших)?

Як зазначив на одній з прес-конференцій Почесний Президент Соціальних тижнів Франції Мішель Камдесю, в Україні проводився перший у Європі Екуменічний соціальний тиждень, де наголос падає на слові екуменічний. Якщо у Європі соціальні тижні – це звична подія, то ні разу не відбувалося екуменічних тижнів. Україна, зі своїми тисячолітніми традиціями, звернула увагу на спільність християнських цінностей та вартостей для різних конфесій і на перше місце висунула ідею об’єднання, для соціального блага суспільства.
Які теми та проблеми порушували?

Цьогорічною темою тижня був Український кооперативний рух, який потужно розвивався у 30-х роках попереднього століття. Українська діаспора, яка проживає у багатьох містах США та Канади зберегла та розвинула його. На жаль, історичні умови України не дали можливості утвердити кооперативного руху і розвинути у великих масштабах, але останніми роками рух набирає все більших обертів і його ефективність вражає. Тому організатори Першого екуменічного соціального тижня ставили за мету ознайомити львівську громадськість з традиціями та функціонуванням українського кооперативного руху.

Те, чим переймалися учасники стали різноманітні соціальні проблеми: від проблем довкілля, які стосуються кожного до проблем потребуючих, від яких багато хто сьогодні намагається відсторонитися. Тому цей Екуменічний соціальний тиждень мав допомогти застановитися кожному над власним проблемами чи потребами його ближнього: куріння, алкоголізму, наркоманії, глобального потепління, жебрущих, бездомних, проблем інвалідів, людей старшого віку, осіб, які вийшли з місць позбавлення волі, з хворими на ДЦП, незрячих, з вадами зору, безпритульними, багатодітними сім’ями, дітей з аутизмом та іншими, не менш актуальними.
Для громадського інформування та заангажування у допомозі соціальними та релігійним організаціям Львова у рамках проекту відбувалися різні навчальні та культурні заходи.

Так відбулася академічна конференція „Український кооперативний рух”, навчання християнських та єврейських соціальних організацій, „Пошук партнерів та коштів”, візити до соціальних організацій Львова „Лярш-Ковчег”, „Хесед-Ар’є”, „Регіональний центр соціальної адаптації”, „Оселя”, де на власні очі могли побачити потреби незахищених верств суспільства, які потребують медичного піклуванні і простої людської турботи.

На виставах, фільмах, фотовиставці, конкурсі, концертах також провідною темою були потреби ближнього, християнські цінності, гуманістичні засади. Огранізатори намагалися залучити якомогаширші верстви. І направду, на всі заходах було багато людей різної вікової категорії, різного віросповідання та конфесійної приналежності, різної національності та розмовляли різними мовами. Наймасовішим дійством став молодіжний християнський концерт „Подбай про ближнього!”. Одної із провідних ідей проведення цього концерту була популяризація та ширення християнської пісні, яка допоки виглядає досить екзотично на фоні теперешньої естради.

Перший екуменічний тиждень, який проходив у Львові з 9 по 15 червня об’єднав львівську громаду, змусив її задуматися над проблемами ближнього, потребуючого, жебрущого, хворого. Змусив застановитися над тим, що ми не маємо ніякого ні морального, ні етичного, ні законного, а тим паче християнського права відсторонитися від чужої біди. Потребуючі – це невід’ємна частина нашого суспільства, це ті, які мають такі ж бажання і потреби, як і будь-яка людина, це наш ближній і брат, це може бути член родини, хтось із знайомих, друзів, сусідів, колег...

Чи ви коли-небуть дивилися у вічі хворій дитинці на ДЦП, аутизм чи інші розлади? Чи бачили ви погляд жебрущої матері? Ми не маємо права дати відчути таким особам свою інакшість, через приниження чи відкинення. Їм потрібне перш за все наше розуміння та сприйняття. Покликання кожної здорової людини віддати частинку свого тепла, свого серця, свого часу, своєї любові.
Тиждень закінчився, але його гасло „Подбай про ближнього!” повинне стати гаслом кожного дня справжнього християнина. Щодня ти повинен вибрати ким тобі бути: байдужим прохожанином чи добрим самарянином?

То що обереш ти?

Наталія Лех