Про довіру як основу партнерства в соціальних ініціативах говорили на одному з чисельних круглих столів, що відбувалися у п’ятий день проведення 3-го Екуменічного Соціального Тижня. Зокрема тут брали участь Роман Коваль та Альона Горова з Українського Центру Порозуміння, Оксана П’ятковська, науковий співробітник Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехнік, Ярина Хомцій, директор представництва ВЕФ «Запорука» Львівській області, керівник проекту «Інформаційний центр з питань українсько-італійської міграції», а також Віра та Анастасія Войтюки, які представляли міжнародне співробітництво на прикладі діяльності мистецько-терапевтичного центру «Непротоптана стежина» в Україні.

Running sneakers | Nike air max

Учасники круглого столу заслухали доповіді колег та мали нагоду обмінятися професійним досвідом про те, як заслужити довіру серед громади до різноманітних соціальних ініціатив. Пані Оксана П’ятковська звернула увагу присутніх на те, що «недовіра українського суспільства до громадських ініціатив насамперед зумовлена двома факторами: по-перше, дискредитацією попередньої діяльності громадських організацій, по-друге, браком наявності та поширення інформації про діяльність організацій, котрі реально надають конкретну допомогу та ефективно працюють». Зокрема Оксана П’ятковська розповіла про дослідження «Вивчення еміграційних настроїв населення Львова, потреб репатріантів та членів родин трудових мігрантів», яке було проведене Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» у рамках реалізації проекту Всеукраїнського благодійного фонду «Запорука» «Підтримка транснаціонального батьківства та соціально-економічної реінтеграції репатріантів». Цікаво, що молоді люди (до 30 років) легше йшли на контакт, охоче погоджувалися на участь у дослідженні та вірили в те, що ці кроки не є марними. Натомість, як зазначила Оксана П’ятковська, «старше покоління взагалі не вірить у філантропію». Представники цієї вікової категорії часом розцінювали наміри провести дослідження як намагання виявити інформацію, яка потім може бути використана проти них такими структурами, як Служба безпеки України чи Податкова інспекція України. Стосовно рівня освіченості, то тут, як помітили в результаті соціологічного дослідження, спостерігається така тенденція: чим вищий рівень освіченості особи, тим більшу довіру вона має до громадських ініціатив. Отож, пані П’ятковська наголосила, що потрібно долати бар’єр між громадськими організаціями, їх громадськими ініціативами та українським суспільством загалом та піднімати рівень довіри для ефективної реалізації громадських ініціатив.


Той факт, що українське суспільство ще до кінця не готове до філантропії, підтвердила і Ярина Хомцій, контактуючи із сім’ями мігрантів, які в ініціативах громадських організацій бачать сьогодні лише вигоду. Тобто «з одного боку існують благодійні фонди, які готові допомагати, але з іншого – люди не готові цього сприймати», не готові довіряти. Що ж стосується партнерських відносин, то пані Хомцій відзначила продуктивну співпрацю з італійською організацією у справах трудової міграції. «Українсько-італійські відносини будувалися шляхом плідного спілкування та проведення разом багато часу», щоб встановлювати довіру на міжнародному рівні та проводити конструктивну співпрацю з особами, які пов’язані з італійською трудовою міграцією, в Україні та в Італії. 
Про інші транснаціональні контакти, уже українсько-польські, розповідали координатори проектів МТЦ «Непротоптана стежина». Віра Войтюк позитивно оцінила десятирічну співпрацю з польськими партнерами у розвитку творчих здібностей дітей із особливими потребами. Що також важливо, доповідачка наголосила на довірі до волонтерів – молодих людей віком 14-15 років. «Вони приходять до нас тому, що спочатку їм це цікаво. Згодом, працюючи з дітьми з особливими потребами, хлопці та дівчата починають розуміти, що вони їм довіряють, що вони потрібні цим дітям, заохочуючи їх до творчого вираження своїх здібностей». У свою чергу Анастасія Войтюк наголосила, що довіра у подібній діяльності ґрунтується на конкретних діях, вчинках партнера, які дозволяють або ж ні співпрацювати з ним для спільної мети.


Роман Коваль, президент Українського Центру Порозуміння, розповідав, як можна вчитися і треба довіряти у між людських відносинах. «Ми не можемо поважати людину, яку не розуміємо, а, отже, і якій не довіряємо». За словами пана Коваля, порозуміння виникає з поведінки людини, її мотивів. «Якщо немає розуміння, то довіра буде способом дозволити себе обманути. Якщо ж людина розуміє, чому партнер так робить, то вона задумається, чи можна йому довіряти». Отже, Роман Коваль висунув чотири принципи, за якими починається партнерське розуміння. По-перше, компетентність, інтереси та потреби певної особи, по-друге, турбота про кінцевий результат, надійність партнера, по-третє, відповідальність перед людьми та останній критерій це повага. Саме тоді, вважає пан Коваль, будуватиметься не сліпа довіра, яка може призвести до краху будь-яких очікувань, а свідома, яка буде спрямована на добрий результат у соціальних ініціативах.