Альтернативу 5-ти славнозвісним “С” у сучасній журналістиці знайдено. Тепер журналістика буде у 3 “Д” форматі. Такі питання оговорювалися під час 3-го Екуменічного Соціального Тижня на круглому столі “Роль мас-медіа у вирішенні важливих суспільних проблем: філософія “Репортери надії в Україні”, що відбувся 8 жовтня в Українському Католицькому Університеті.

Модератором круглого столу була Парасковія Дворянин, шеф-редактор, автор і ведуча програми “Підсумки” та шеф-редактор програми “Львівські новини” (загальнонаціональний канал “24”). У круглому столі взяли участь журналісти, публіцисти та представники медіаорганізацій: Олександр Доброєр, директор Європейського інституту соціальних комунікацій, соціолог, журналіст; Тарас Лильо, доцент кафедри зарубіжної преси та інформації ЛНУ ім. І.Франка; Олександр Акименко, медіа-експерт громадської організації “Інститут масової інформації”; Христина Стець, журналіст ЗАТ “Телерадіокомпанія Люкс”, переможець І-го Всеукраїнського конкурсу “Репортери надії в Україні”; Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України; Олеся Барчук, PR-менеджер Інституту Екуменічних Студій; Тетяна Калініченко, менеджер по рекламі радіо “Марія”; Софія Палюх, Мальтійська служба допомоги. А серед учасників круглого столу - Владика Венедикт (Алексійчук), єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ.

“Основним нашим завданням має бути подолання п’яти “С”: сенсація, скандал, смерть, сміх, секс, які переважають в сучасній журналістиці. І зміна їх на три “Д”: добро, допомога, довіра” – заявила Парасковія Дворянин. Вона наголосила на тому, що надія має бути в кожному матеріалі.
Тепер в нас є велика кількість інформації, але поінформованість не обов’язково означає розуміння. Тому, на думку Тараса Лильо, окрім інформування журналістика ще має пояснювати. “Криза перестає бути критичною, коли ми пояснюємо джерела, причини кризи”. Щодо журналістського професіоналізму, то сенсом його є те, щоб він походив від совісті. “А одне з призначень журналіста – показати, що існування має сенс”. Сьогодні, наголосив Тарас Лильо, 80 % інформації, яку подають журналісти – негативна, тому ми мусимо бути готові бачити надію, “а надія з’являється на рівні справедливості”.

Під час зустрічі Олеся Барчук презентувала Всеукраїнський конкурс “Репортери надії в Україні”, створений з ініціативи студентів та працівників Інституту Екменічних Студій. Вона розповіла про проведення та результати 1-го конкурсу та новації 2-го конкурсу. Завданням проекту є спонукати читача, слухача, глядача не бути пасивним щодо наданої йому інформації.
Продовжила тему Христина Стець як переможець конкурсу “Репоретри надії в Україні”. Вона порушила цікаве питання три “Д” журналістики і провела паралель з популярністю фільмів такого формату. Якщо розглядати перший аспект – “добро”, то постає питання: як його шукати? “У будь-чому про що пишемо, ми маємо знайти щось добре, якщо ж не знаходимо, то маємо дивитися на причини: чому так сталося?”. З “допомогою” ситуація складніша, бо люди, які хочуть допомогти і бачать альтернативу не завжди мають владу, щоб втілити в життя добрі наміри. Але журналісти мають можливість виконати і другу складову, бо слово надає їм владу. Христина Стець вважає, що глядача не потрібно применшувати. “Довіра” як третій аспект, виявляється в тому, що ми повинні довіряти глядачу і це має бути двосторонній зв'язок. “Журналіст може отримати довіру від глядача, якщо сам буде йому довіряти”.

Ще одним питанням до розгляду була соціально відповідальна журналістика. Медіа-експерт громадської організації “Інститут масової інформації” Олександр Акименко порівняв європейську модель журналістики, де добре профінансована газета, добре оплачувана журналістика і якісна журналістика не роздільні поняття. “В Україні ця західна модель перетворилася на брутальну модель економічного кілерства”. Натомість запропонував “посилити роль соціальної журналістики в нашому медіапросторі”.
“Інколи соціальні матеріали приносять збитки духовності. Бо якщо журналісти висвітлюють, щось негативне про церкву, то з боку глядача з’являється зневіра не до особи, а до структури загалом” – поділився думками Тарас Антошевський. Потрібно мати критичний підхід і шукати глибший сенс проблеми. А “Соціальну тематику можна подати так, щоб читач, слухач, глядач не боявся, що його можуть надурити” – запропонував директор RISU.

Директор Європейського інституту соціальних комунікацій Олександр Доброєр представив ідею “інформаційного вірусу” Сергія Зіброва. Цей “вірус” – не готовий матеріал, а сировина. Відповідно реципієнт може сам скомпонувати матеріал, якщо почерпне інформацію з джерел щодо теми, яка його цікавить. Адже “журналіст не може бути спеціалістом у всіх галузях” – зауважив він. За його словами, є багато ЗМІ, але вони не створюють соціальні площадки для спілкування, а створені для оспівування інтересів. Олександ Доброєр наголосив, що для аудиторії важливим є те, щоб журналісти репродукували добру інформацію.
Наприкінці зустрічі Тетяна Калініченко презентувала нове, тримісячне християнське радіо “Марія”, яке намагається активно працювати в екуменічному руслі і запрошує до співпраці людей різних конфесій та надає їм ефірний час. “Незважаючи на різні мови спілкування, колір шкіри, суспільні або ж особисті здобутки чи інші етнокультурні характеристики, усі ми Божі діти і брати та сестри в Ісусі Христі”. Роль цього радіо має позитивний характер “Ми змінюємо світ, показуючи велич Божої любові” – резюмувала Тетяна Калініченко.
Микуляк Анна