Роль довіри у формуванні громадянського суспільства в Україні

Best Sneakers | As part of Jordan Brands unveiling of their Summer 2021 lineup, official images of the the Air Jordan 6 "Barely Rose" (Gold Hoops) , Sciaky

Питання формування та становлення громадянського суспільства в Україні давно стоїть на порядку денному. Ще у постанові ВРУ 1992 р. про «Проект нової Конституції України»[1] згадувалось про те, що держава повинна сприяти формуванню громадянського суспільства. Сучасне формування громадянського суспільства в Україні регулюється Законом України «Про об’єднання громадян». І крім цього приймається багато інших нормативних документів, в яких неодноразово згадується те, що формування громадянського суспільства є одним із пріоритетних напрямків побудови демократичної держави. Однак, не зважаючи на  законодавчо закріплене сприяння формуванню громадянського суспільства, оцінити зараз рівень його розвитку в Україні є досить складно.

В українському публічному дискурсі існують думки і про те, що громадянського суспільства в Україні взагалі немає, і про те, що воно є, однак неефективно функціонує. Є й такі, що говорять про великі досягнення в побудові громадянського суспільства в Україні. В чомусь з ними можна погодитись, а в чомусь і ні. Однак важливою є спільна позиція серед усіх цих думок - це усвідомленість потреби в побудові цього громадянського суспільства. Якщо є усвідомлена потреба в чомусь, значить потрібно намагатись її вирішувати.

Для того, щоб потреба в побудові ефективного громадянського суспільстві в Україні була вирішеною, важливим є знайти відповідь на запитання, чому за 20 років незалежності побудувати ефективне громадянське суспільство в Україні так і не вдалось. Чи можливо, таким чином питання не варто ставити, адже в країні, де неефективно працюють так звані «перший та другий сектор», «третій сектор» також не може ефективно працювати. Думаю, що таки «третьому сектору» не варто відводити третю роль, адже він може стати ефективним рушієм позитивних змін в двох інших секторах.

Сучасна держава є занадто переобтяженою, тому не може повністю вирішити усі проблеми громадян, через це і громадяни часто заявляють про неефективність діяльності державних органів. В Україні, як у постсоціалістичній державі, крім цього, економіка не може ефективно регулюватись ринком і потребує державного втручання. Таким чином проблеми «першого сектору» також розповсюджуються і на «другий сектор». Економічна ситуація в країни залежить від ефективності державного управління у цій сфері. Тому об’єднання громадянами власних зусиль заради самостійного вирішення своїх проблем та прийняття на себе частини відповідальності за перебіг суспільно-політичних процесів в державі є важливим аспектом покращення ефективності функціонування як першого так і другого секторів. І звісно ж об’єднання громадян є основним аспектом формування громадянського суспільства.

Досліджуючи проблеми становлення громадянського суспільства в Україні, багато дослідників звертаються до різних аспектів його формування. Часто проблему розвитку громадянського суспільства в Україні вбачають у відсутності ефективної інституціоналізованої мережі структур громадянського суспільства, чи у низькій громадській активності українців, або ж у відсутності середнього класу тощо. Звісно вищеперераховані аспекти мають вплив на формування громадянського суспільства, однак варто зазначити, що вони в свою чергу не є первинними, часто є наслідками інших соціальних явищ. Одним із таких соціальних явищ, яке можна вважати первинним щодо його впливу на формування громадянського суспільства, а також щодо виникнення уже вищезгаданих вторинних передумов формування громадянського суспільства, є довіра. Саме довіра є одним із найважливіших чинників об’єднання громадян. Ми можемо стверджувати, що людей об’єднують спільні інтереси, прагнення і це буде правильно. Але громадяни не зможуть об’єднатись, якщо між ними не буде певного рівня довіри один до одного. А якщо і об’єднаються, то важко сказати на скільки така взаємодія, де панує недовіра, може бути ефективною.

В соціологічному дискурсі такий тип довіри називається соціальною довірою. Важливість соціальної довіри в об’єднанні громадян та в становленні громадянського суспільство можна добре проілюструвати використавши так звану «дилему в’язнів» дещо змінивши її. За допомогою цієї ілюстрації (див. табл. 1) можна побачити, яким чином довіра впливає на формування громадянського суспільства, а саме, на встановлення стійкої структури громадянського суспільства.

Табл. 1. Ймовірність об’єднання громадян в залежності від обрання певної стратегії

Громадянин В

довіряє

Громадянин В

не довіряє

Громадянин А

довіряє

Висока можливість об’єднання і стабільності зв’язків

Можливе  об’єднання, але висока можливість розриву зв’язків

Громадянин А

не довіряє

Можливе об’єднання, але висока можливість розриву зв’язків

Об’єднання  малоймовірне

Із таблиці 1, ми можемо побачити, що найкращим варіантом, який сприяє побудові тісних взаємозв’язків між індивідами та високоефективній їх самоорганізованості є варіант довіри один до одного із боку двох громадян, А та В. Тобто, соціальна довіра є свого роду певним «будівельним матеріалом» для формування громадянського суспільства. Адже рівень соціальної довіри між громадянами інформує про потенціал цього суспільства до самоорганізації. Звісно можна навести приклади коли рівень соціальної довіри може бути низьким, однак через певні дії влади суспільство таки зорганізувалось для того, щоб вплинути на політичний процес в державі. Однак така самоорганізованість не буде характеризуватись, як ми уже зазначали, при аналізі вищезгаданої «дилеми в’язнів», стійкими зв’язками, за допомогою яких можна побудувати розширену мережу громадських організацій у суспільстві. Така самоорганізованість швидше за все буде тимчасовим явищем, а ніж передумовою формування стабільного та ефективного громадянського суспільства.

В свою чергу, через перманентні намагання за допомогою соціально-політичних перетворень побудувати в Україні громадянське суспільство, питання проблем його формування в Україні стають все актуальнішими. Актуальнішими через те, що справді проблем є досить багато і громадянське суспільство в Україні знаходиться на низькому рівні розвитку.

Це показує так званий індекс громадянського суспільства, який визначається міжнародною організацією CIVICUS. Методологія яку використовує ця організація базується на визначенні 4 показників:

  • структури громадянського суспільства;
  • зовнішнє середовище в якому громадянське суспільство існує та функціонує;
  • цінності, які практикуються та поширюються у сфері громадянської залученості;
  • вплив діяльності суб’єктів громадянського суспільства на суспільно-політичні процеси.

Тут варто сказати про те, що демократичні перетворення  неможливі без ефективного функціонування громадянського суспільства та інституціоналізації громадських об’єднань, активної діяльності громадян, як і в  межах цих об’єднань так і у взаємовідносинах із зовнішнім середовищем.

Довіра буде якраз одним із найважливіших чинників, який буде впливати на усі ці структурні елементи діаманту громадянського суспільства.

Однак коли ми говоримо про вплив довіри на ці фактори, то варто сказати, що тут уже потрібно звернутись до класифікації довіри на соціальну та політичну довіру. Соціальна довіра, тобто довіра до інших людей буде в першу чергу впливати на створення структур громадянського суспільства та цінності, які будуть поширені в сфері громадянської залученості, в той час, як політична довіра буде індикатором ставлення до зовнішнього оточення в якому буде існувати громадянське суспільство.

Довіра  - це виражене в дії очікування по відношенню до партнера, що його реакції виявляться для нас вигідними, іншими словами, зроблена в умовах невизначеності ставка на партнера з розрахунком на його сприятливі для нас відповідні дії»

В Україна за даними Європейського дослідження цінностей рівень довіри

*European values survey 2008

між громадянами становить 28,9 % (табл. 3). Це звісно низький рівень самоорганізації та стійкості зв’язків, однак він дещо вищий від показників деяких європейських країн. При такому рівні довіри у суспільстві можна говорити тільки про спонтанні вияви громадської активності і аж ніяк про ефективну мережу структур громадянського суспільства.

Також крім довіри між самими громадянами, на розвиток громадянського суспільства впливає і рівень довіри до державних інституцій. Адже при відсутності довіри до державних інституцій громадяни не бачать раціональності в співпраці із державою, тобто між громадянським суспільством та державою відсутня ефективна взаємодія. Як зазначає Колодій “певний рівень довіри до владних інституцій впливає на рівень політичної заінтересованості й політичної участі, політичні громадянські чесноти”. І звісно ці ж чинники мають сильний вплив на громадську активність та при їх низькому рівні вони відповідно формують у суспільстві соціальну апатію.

*European values survey 2008

Згідно з даними Європейського дослідження цінностей Україна серед європейських країн по рівню довіри до парламенту займає одне із останніх місць (табл. 4). Відсоток осіб які довіряють парламенту в Україні становить 14,5. Це катастрофічно низький рівень довіри до парламенту. Загальний рівень довіри українців до владних інституцій становить 19,5%, при середньому показнику по Європі 38,15%. Як бачимо в Україні показник рівня довіри до владних інституцій  відхиляється досить сильно в негативну сторону від середнього показника по Європі. Ця ситуація спричиняє досить помітні наслідки: розчарування у політиці загалом, песимістичні настрої, політична та соціальна апатія, невпевненість у можливості впливати на політичний процес в країні. Звісно така характеристика соціуму зовсім не сприяє розвитку громадянського суспільства в Україні.

При такому низькому рівню довіри до владних інституцій і до держави в цілому в Україні вкоренилось таке явище, як патерналізм. Громадяни України і досі вважають, що більшість їх проблем повинна вирішувати держава, що за все відповідальна держава.

Безумовно, високий рівень соціальної довіри є хорошою передумовою для формування громадянського суспільства. Звідси виникає, ще одне запитання: як формувати соціальну довіру в суспільстві? Не зважаючи на те, що багато дослідників приписують соціальну довіру до частини менталітету суспільства, культури і т.п., за моїми дослідженнями, соціальну довіру в українському суспільстві можна формувати за допомогою інституціональних методів. А саме – серед українських громадян рівень соціальної довіри залежить від задоволеності ними життям загалом та персонального відчуття безпеки. Рівень задоволеності життям звісно пов’язаний із якістю життя, яка в багатьох аспектах залежить від діяльності владних органів як центрального рівня, так і місцевого. Відчуття безпеки громадянами, впевненість в тому, що тебе не зможуть пограбувати на вулиці чи ошукати будь-де, або якщо і пограбують чи ошукають то будуть за це покарані, дає можливість громадянам в суспільстві бути більш відкритими до взаємодії і частіше довіряти один одному. Адже, якщо особа знає, що за протиправні дії вона буде покарана, вона буде уникати подібних дій і вважати, що інші також, не маючи бажання бути покараними, будуть уникати будь-яких протиправних дій. Таким чином, така ситуація сприятиме зменшенню протиправних дій та збільшенню соціальної довіри.

Отже, варто сказати, що справді, побудова довірливих відносин у суспільстві є важливим чинником формування громадянського суспільства. А реалії українського суспільства говорять нам про те, що для збільшення рівня, як політичної так і соціальної довіри на це потрібна воля політичної еліти, не зважаючи на популярну тезу про те, що побудова громадянського суспільства в основному залежить від громадян.



[1] http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2525-12