ФОРМУВАННЯ ПОРОЗУМІННЯ ТА ДОВІРИ  У СОЦІАЛЬНИХ ВЗАЄМИНАХ ЯК СКЛАДОВА ЗМІСТУ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ

latest Running Sneakers | Saldos - Entrega gratuita

Питання формування порозуміння та довіри у соціальних взаєминах розглянемо на прикладі змісту програми професійної підготовки соціальних працівників, яка діє у Національному університеті «Львівська політехніка» з 1999 року.

Соціальна робота покликана відігравати важливу роль у розбудові демократичного, громадянського суспільства в Україні. Актуальні питання підготовки фахівців, здатних у своїй практичній діяльності сприяти соціальним змінам в індивідуумах, родинах, групах та більших екосистемах у контексті вирішення соціально-економічних проблем в Україні,  пов’язані з формуванням спеціалізованих знань і умінь у галузі соціальної роботи. Потреби у застосуванні нових підходів, використанні інноваційних технологій, накопичений міжнародний досвід професійної освіти в галузі соціальної робити зумовлюють доцільність інтегрування теорії і практики посередництва у зміст професійної підготовки соціальних працівників як системи взаємозв’язаних професійних знань, умінь і навичок, що сприяють формуванню професійних компетенцій майбутніх фахівців у цій галузі.

Роль і місце посередництва, підходу “Альтернативного розв’язання спорів” (АРС), в ефективному вирішенні проблем є невід`ємним чинником у визначенні практики соціальної роботи. Зорієнтоване на професійне втручання в конфліктних ситуаціях посередництво створює найширші можливості для конфліктуючих сторін самостійно приймати рішення щодо розв’язання спірних питань. При цьому керівництво процесом вирішення конфліктів здійснює третій, нейтральний учасник – посередник.

Саме посередництво дозволяє наголосити на таких важливих соціологічних та психологічних категоріях як довіра та порозуміння. Категорія довіри позначає відкриті, позитивні взаємовідносини між людьми (сторонами довіри), що відображають впевненість у порядності й доброзичливості між ними. Довіру може розглядатися як моральний вибір, що дозволяє людині діяти в умовах надзвичайно складної ситуації, коли доводиться приймати складне, раціональне рішення, особливо при розв’язанні конфліктів [4].  Своєю чергою, категорія порозуміння передбачає ефективне розв’язання конфліктів та вирішення проблем на засадах довіри та загальнолюдських, зокрема, християнських цінностей [2].

У сучасних умовах демократичних перетворень в Україні посередництво набуває особливого значення. Як і соціальна робота цей підхід АРС наголошує на важливості спілкування та людських стосунків, прагненнях досягти соціальної справедливості. Соціальна робота і посередництво поділяють спільні принципи та цінності, відповідно до яких кожна особа в суспільстві має невід’ємну вартість і гідність. Обидві галузі знань відзначаються еклектичним, міждисциплінарним характером. Ці чинники зумовлюють зростання потреби у підготовці фахівців у галузі соціальної роботи до здійснення посередництва. При цьому виникають такі основні суперечності:

1.      Посередництво знайшло широке застосування у світовому досвіді. З’явився навіть окремий фах – "посередник (також фахівець з розв’язання конфліктів)” [7]. Посередництво застосовується у справах родини, як альтернатива суду між потерпілим та правопорушником, у системі освіти, на робочому місці, в системі охорони здоров’я, для розв’язання міжнародних конфліктів у “гарячих точках” планети. Цей підхід АРС використовують у своїй професійній діяльності представники різних професій, зокрема, вчителі, вихователі, соціальні педагоги, психологи, менеджери, юристи, дипломати. Знання та вміння з посередництва є важливими для формування професійної компетентності соціальних працівників [5; 6; 8; 12].

Процес становлення нової сфери професійної діяльності характеризується появою нових можливостей для застосування набутих фахівцями знань та умінь. Понад 50 країн вже створили нормативно-правову базу для практичного використання посередництва та інших підходів АРС у різних сферах діяльності

[7, c. 222]. Україна лише починає здобувати аналогічний досвід;

2.      Широким є спектр програм професійного навчання, скерованих на

підготовку фахівців до здійснення посередництва. Об’єднані зусилля науковців та практиків, обмін інформацією між ними, участь у професійних асоціаціях, сформовані партнерські стосунки між навчальними закладами та науково-практичними центрами на місцевому, національному та міжнародному рівнях, розширення географії застосування посередництва ефективно впливають на його подальший розвиток як сфери професійної освіти та науково-практичної діяльності. Важливу роль у становленні цієї сфери відіграють заклади освіти у галузі соціальної роботи. Реагуючи на зростання потреби у підготовці соціальних працівників до здійснення посередництва, ці заклади проводять відповідну підготовку на всіх рівнях – від короткотривалого концентрованого курсу підвищення кваліфікації до університетської програми з присудження ступеня доктора філософії. В Україні таку підготовку здійснюють лише окремі

вищі заклади освіти.

Отже, виникає проблема підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва на основі застосування прогресивних ідей світового досвіду у сфері розв’язання конфліктів та адаптування нового досвіду до умов нашої країни.

У відповідь на потреби пошуку нових підходів до соціальної роботи на кафедрі соціології та соціальної роботи Національного університету “Львівська політехніка” створено програму професійної підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва.  В її основу покладено модель викладання посередництва студентам спеціальності “Соціальна робота”, визначену на основі аналізу, узагальнення та систематизації теоретичного і практичного досвіду посередництва та підготовки фахівців до його здійснення.

Як показало вивчення зарубіжного досвіду професійної підготовки посередників (США, Канада), в галузі соціальної роботи зокрема, становлення нової сфери професійної діяльності супроводжується спробами окреслити найсуттєвіші елементи професійної компетентності фахівця, а також визначити стратегічні напрями в організації змісту професійної підготовки посередників. Так, формування професійної компетентності у сфері посередництва розглядається як динамічний процес  розвитку на таких стадіях: 1) початківець  " 2) підмайстер " 3) фахівець-практик " 4) майстер-професіонал [10]. Цей процес передбачає інтеграцію теорії і практики, а також інтерактивну діяльність у роботі з клієнтами на шляху професійного становлення посередника.

Аналіз навчальних планів та робочих програм коледжів і університетів США і Канади дозволив виокремити три основні групи професійних умінь у галузі посередництва, а саме: 1) здатність аналізувати конфлікт як явище з точки зору його особливостей, динаміки розгортання та підходів до його вирішення; 2) здатність оцінювати конкретну конфліктну ситуацію та визначати: а) можливі підходи до її розв’язання та прийнятність посередництва, б) спірні питання, в) можливі невиявлені потреби, д) особливості спілкування, ж) рівень гніву / ворожості, з) можливі елементи кривди; 3) здатність застосовувати технології посередницької діяльності, дотримуватися її чітких етичних засад.

Визначена модель професійної підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва наголошує на потребі створення достатніх можливостей для майбутніх соціальних працівників зосередитися на таких ділянках формування професійних умінь, як: 1) підвищений фаховий рівень застосування умінь інтерв’ювання та спілкування, рефлексії та взаємодії (між учасниками переговорів), 2) управління емоційними проявами, зокрема проявами гніву; запобігання особистому емоційному перевантаженню; 3) стратегії оцінювання розподілу влади / сили у стосунках та здатності врівноважувати на професійному рівні розподіл влади / сили там, де така рівновага порушена; попередження насильства; 4) формування чітких етичних засад посередницької діяльності; 5) укладання ділової документації (зокрема, розроблення тексту угоди, що досягається як результат переговорів між сторонами у конфлікті); 6) розуміння основ державного законодавства. Кожна з визначених ділянок включає в себе комплекс конкретних умінь, набутих у результаті дії визначених педагогічних чинників формування професійної компетентності соціальних працівників у сфері посередництва, вплив яких представлено нами схематично на рис. 1.

Підготовка до здійснення посередництва відбувається на освітньо-кваліфікаційних рівнях “бакалавр” і “магістр” та характеризується концентричним способом розгортання змісту освіти, інтердисциплінарним підходом до його побудови з особливим акцентом на психолого-педагогічних та морально-етичних аспектах здійснення професійного втручання.  При цьому значна увага приділяється взаємопов’язаним напрямам розвитку посередництва – директивному і трансформативному.  Директивний напрям скерований на досягнення конкретної, взаємоприйнятної угоди між сперечальниками. Проте процес посередництва передбачає також і трансформативну дію, завдяки якій досягається важливий результат позитивної особистісної зміни учасника конфлікту, формування довіри та порозуміння між учасниками конфлікту (табл.1).

Трансформативні уявлення про посередництво підкреслюють конструктивний діалог, зміцнення стосунків, досягнення організованої позитивної зміни як в самих людях, так і в способах вирішення ними своїх проблем. Це дозволяє учасникам здійснювати контроль над власним життям і реально досягати більшого доступу до справедливості. Звідси випливає висновок про те, що посередництво виходить за межі лише достатньо швидкого залагодження конфліктної ситуації. В ньому можна побачити також і потенціал для трансформації суспільства.

Для потреб викладання спеціалізованих дисциплін укладено і видано навчальні посібники з посередництва та інші навчально-методичні матеріали [2; 3; 4]. Основною формою організації навчального процесу (визначеною на основі зарубіжного досвіду) є інтегроване (лекційно-лабораторне) заняття. Застосовуються активні та інтерактивні методи навчання. Значна увага приділяється інтеграції теорії і практики. Проводяться також курси професійного навчання у галузі посередництва для представників сфери соціальних послуг. Це, зокрема, дало поштовх до створення у м. Львові благодійного фонду “Простір без конфліктів”, який залучається також до діяльності Українського Центру Порозуміння, скерованої на застосування посередництва в кримінальній сфері. Такі ініціативи відкривають нові перспективи для подальшого розвитку освітньої програми у галузі соціальної роботи у “Львівській політехніці”.

З метою оцінювання діючої програми професійної підготовки соціальних працівників до посередницької діяльності проведено експериментальне дослідження. З урахуванням специфіки цього дослідження сформульовано такі його завдання: 1) перевірити ефективність програми професійної підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва; 2) встановити залежність між компетенціями у сфері посередництва, набутими студентами експериментальної групи, з одного боку, та педагогічними умовами (чинниками), в яких реалізується ця програма, з другого боку.  Результати експерименту інтерпретовано за методикою відомих польських дослідників у галузі методології педагогічних досліджень М. Лобоцького і Т. Пільха [9; 11]. Застосовано такі методи дослідження, як: педагогічне спостереження, самооцінка, анкетування, узагальнення незалежних характеристик,

інтерв’ювання, бесіда, аналіз документації.

Узагальнені результати проведеного експерименту свідчать про виконання

завдань та досягнення мети експерименту. Зокрема встановлено, що: 1) рівень засвоєння студентами спеціальності “Соціальна робота” знань та умінь у сфері посередництва визначається як високий і дуже високий; 2) зазначені  педагогічні умови (чинники) (див.: рис. 1) впливають на становлення компетенцій майбутніх фахівців у сфері посередництва. Отже, програма професійної підготовки соціальних працівників до посередницької діяльності, створена на кафедрі соціології та соціальної роботи Національного університету “Львівська політехніка”, визнана ефективною. Зроблено також висновок про те, що ця програма, яка ґрунтується на вивченні і узагальненні міжнародного досвіду та його адаптації до умов нашої країни, не лише відповідає сучасним запитам, потребам і соціальному замовленню на фахівців для сфери соціальних послуг в Україні, але й створює підґрунтя для підготовки соціальних працівників за міжнародними освітніми стандартами.

Поширення застосування посередництва у світовому, зокрема європейському досвіді, входження України в Болонський процес та світовий освітній простір дозволяють зробити прогноз стосовно потреби включення тематики з посередництва, миротворення, застосування підходів АРС у навчальні плани і програми, зокрема у галузі соціальної роботи, вищих закладів освіти України. Проведене оцінювання діючої у “Львівській політехніці” програми професійної підготовки соціальних працівників до посередницької діяльності дозволяє обґрунтувати науково-методичні пропозиції, з якими вважаємо за доцільне звернутися до Міністерства освіти і науки України: а) включити дисципліни з посередництва у навчальні плани вищих закладів освіти (в тому числі післядипломної освіти), які готують соціальних працівників та інших фахівців соціальної сфери; б) впровадити спеціалізацію з посередництва, з цією метою використати закордонний досвід магістерських програм у сфері професійної освіти; в) легітимізувати соціальну роботу як окрему галузь наукового пошуку та створити спеціалізовану раду у цій галузі; д) здійснювати підготовку фахівців вищої кваліфікації – кандидатів і докторів наук із соціальної роботи, е) відобразити зміст підготовки фахівців до здійснення посередництва у відповідних документах;  ж) перекладати українською мовою та публікувати іноземні видання з питань теорії і практики посередництва та АРС, з) здійснювати компаративний аналіз у цій сфері; к) адаптувати іноземний досвід застосування посередництва до умов України; м) включити українські терміни у галузі посередництва у нові видання українських двомовних та тлумачних словників.

Подальшого вивчення й розроблення потребують такі аспекти: використання посередництва у соціальній роботі з сім’ями, підготовка учнів та студентів до розв’язання конфліктів у середовищі ровесників шляхом посередництва, використання посередництва в процесі розв’язання педагогічних конфліктів, розроблення нових спеціалізованих навчальних дисциплін з посередництва, зокрема “Посередництво у роботі з родинами”.

 

Література

1.      Англо - український термінологічний словник-довідник із соціальної роботи. / Уклад. А. Журавський, І. Байбакова, Н. Гайдук, О. Гілета, З. Казимира. – Львів:  “МАЛТІ-М”, 2004. – 213 с.

2.      Журавський А., Гайдук Н. Модель процесу посередництва: концепції, методи та прийоми: Навчальний посібник. – Львів:  “МАЛТІ-М”, 2004. –  150 с.

3.      Журавський А., Гайдук Н. Основи посередництва: концепції, методи та

прийоми: Навчальний посібник. – Львів:  “МАЛТІ-М”, 2001. –  69 с.

4.      Bachmann, R. & Zaheer, A. (eds.). Handbook of Trust Research. – Cheltenham: Edward Elgar. – 2006. – 410 p.

5.      Bonta, J., Wallace-Capretta, S., & Rooney, J. Restorative justice: An еvaluation of

the restorative resolutions project. – Ottawa: Solicitor General Canada, 1998. – 37

p.

6.      Hahn, R. A. & Kleist, D. M. Divorce mediation: Research and implications for family and couples counseling // Family Journal. - 2000. - Vol.8 (2). – P. 165- 172.

7.      Isenhard, M. W. & Spangle, M. Collaborative approaches to resolving conflict. -  London: Sage Publishers, Inc, 2000. – 328 p.

8.      Kruk, E. Practice issues, strategies, and models: The current state of the art of family mediation // Family & Conciliation Courts Review. - 2000. - Vol.38 (1). – P. 68-76.

9.      Łobocki, M. Metody badań pedagogicznych. –Warszawa, 1982.

10.      Lang, M., & Taylor, A. The making of a mediator: Developing artistry in   practice. - San Francisco: Jossey-Bass, Inc, 2000. -  254 p.

11.    Pilch, T. Zasady badań pedagogicznych. –Warszawa, 1995.

12.    Severson, M. Teaching mediation theory and skills in an interdisciplinary  classroom // Journal of Social Work Education. - Vol.34 (2). – P. 185 - 195.

13.    Career Description (Mediator). URL http://www.career.edu.my/path/desc.asp?career_id=118