правозахисниця, президент міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда Україна»

Панельна дискусія«Соціальні наслідки жіночої трудової міграції»

3 жовтня 

Проблемні питання надання статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми

Asics footwear | Custom Air Force 1 - Design Your Own Sneaker , Fitforhealth

Міграційні процеси, трудова міграція, нелегальне працевлаштування за кордоном тісно пов’язані із торгівлею людьми, виступаючи одним з чинників торгівлі живим товаром. Протягом січня 2000 – червня 2012 рр. 8676 виявлених осіб, постраждалих від торгівлі людьми, отримали допомогу від Представництва МОМ в Україні (протягом січня-червня 2012 р. – 510 осіб). За цей період Центр «Ла Страда-Україна» надав допомогу більш ніж 1800  особам постраждалим від торгівлі людьми та насильства.

 Кількість зареєстрованих злочинів, поданих відділом протидії торгівлі людьмиДепартаменту карного розшуку МВС України і кількість вироків винесених судами України, згідно ст. 149 (раніше 124-1) Кримінального кодексу України (1998 - грудень 2012 року): у 2009 - 71 випадків, 2010 - 257 випадків, 2011 - 197 випадків, а в 2012 - 162 злочинів були зареєстровані. Кількістьвироків (ст. 149) за данимиДержавноїсудовоїадміністрації: 2009 - 71, 2010 - 85, 2011 - 106, 2012 - 56.

 При цьому саме явище торгівлі людьми зазнає змін, що створює складнощі для виявлення постраждалих від торгівлі людьми та надання їм допомоги, ведення профілактичної роботи, а також ефективного розслідування таких справ).

 Найбільш популярними країнами призначення для українців стають Росія, Польща. Випадки внутрішньої торгівлі людьми складають до 8%, переважно від яких страждають дітита молоді дівчата, яких експлуатують у жебрацтві та сексуальній сфері. Україна дедалі більше стає країною призначення для торгівлі людьми у більшості випадків з метою трудової експлуатації у сільському господарстві та на будівництві. У 2010 р. було виявлено 8 постраждалих, у 2011 – 23, у січні-червні 2012 р. - 54. 43% іноземних громадян, які постраждали від торгівлі людьми є громадянами Молдови. Збільшується кількість випадків трудової експлуатації. Так, 83% (більше 2/3 у 2011 р.) осіб, яким надавалась допомога у січні-червні 2012 р., страждали від торгівлі людьми з метою трудової експлуатації, і 10% (25% у 2011 р.) страждали від сексуальної експлуатації[1, c. 489].

 Для формування політики протидії торгівлі людьми в 2011 р. прийнятий Закон України «Про протидію торгівлі людьми» [2]. На його виконання в 2012 р. прийнята низка постанов Кабінету Міністрів:  Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми Міністрів (18.01.2012 №29);  Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року (21.03.2012 № 350);  Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (23.05.2012 №417); Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми (25.07. 2012 № 660); Про затвердження Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми» та інші.

 Закон містить низку статей, які безпосередньо стосуються допомоги постраждалим від торгівлі людьми. Ст.14 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» - «Права особи, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждалавід торгівлі людьми», ст. 15 – «Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлілюдьми», ст. 16 – «Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми», ст. 17 – «Заклади допомоги особам, постраждалим від торгівлі людьми», ст. 18  - «Повернення в Україну громадян, постраждалих від торгівлі людьми» та інші.

 Відповідно до ст. 14, «особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми». Вже під час подання документів,така особа має право на отримання  медичної, психологічної, правової та іншої допомоги незалежно від місця проживання, тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

 Опишемо коротко процедуру встановлення статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми для того, щоб далі сформулювати ті проблеми, які виникають у зв’язку з нею. Ця процедура визначається постановою Кабінету Міністрів  № 417. Крім неї, Міністерство соціальної  політики при прийнятті рішення про статус особи, яка постраждала від торівлі людьми керується наступними документами: Положення про Департамент гендерної політики та оздоровлення дітей від 01.10.12 № 615; Положення про відділ протидії торгівлі людьми Департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей від 01.10.12; Посадова інструкція начальника Відділу протидії торгівлі людьми Департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей від 02.10.12; Посадова інструкція головного спеціаліста відділу протидії торгівлі людьми Департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей від 02.10.12; Наказ Міністерства соціальної політики Про розподіл обов’язків між Віце-прем’єр міністром України, Міністром соціальної політики, його першим заступником, заступником керівника апарату від 23.11.11 р. № 467

 Особа має подати заяву, форма якої затверджена Наказом Міністерства соціальної політики від 18.06.2012 р. № 366  «Про затвердження форм заяв про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, журналу реєстрації заяв осіб, які мають намір отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, розписки про нерозголошення відомостей, облікової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, журналу реєстрації видачі довідок про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми». Всі заяви реєструються в журналі реєстрації заяв осіб, які мають намір отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, а особам, які їх подали, повідомляється про можливість одержання допомоги та її види.

 Відповідно до статті 15, обов’язковою складовою процедури встановлення статусу є проведення місцевою державною адміністрацією співбесіди з особою, щодо якої розглядається питання, із заповненням опитувальника. Посадова особа, яка проводить співбесіду, оформляє розписку про нерозголошення відомостей, які їй стали відомі під час проведення співбесіди, за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики (від 18.06.2012 № 366). На підставі інформації, отриманої під час проведення співбесіди, посадова особа оформляє протягом двох робочих днів облікову картку особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, за формою, затвердженою тим же Наказом.

 Визначений структурний підрозділ залучає суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, до проведення у семиденний строк перевірки інформації, зазначеної в опитувальному листі, щодо її достовірності. Загальний строк проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, не може перевищувати місячний строк з дня проведення співбесіди з особою у місцевій державній адміністрації.

 Відповідно до п. 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» підставами для встановлення статусу є: укладення незаконної угоди щодо особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми;  вербування, переміщення, переховування, передача або одержання особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, шляхом обману, шахрайства, шантажу, її уразливого стану або застосування чи погрозою застосування насильства з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи; документи та матеріали, що зібрані під час проведення перевірки і підтверджують можливість встановлення статусу.

 Документи з місцевої адміністрації пересилаються до Міністерства соціальної політики України, яка приймає остаточне рішення щодо надання статусу, що підписується заступником Міністра. Зазначені документи розглядаються Мінсоцполітики протягом п’яти робочих днів від дати їх реєстрації. За результатами розгляду Мінсоцполітики надсилає місцевій держадміністрації листа про встановлення статусу або відмову в його встановленні з обґрунтуванням причин такої відмови. Довідка про встановлення статусу реєструється у журналі реєстрації видачі довідок про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Статус встановлюється на строк додвох роківта може бути продовжений за рішенням Мінсоцполітики не більш як на один рік

 Особа, якій встановлено статус та яка отримала відповідну довідку, має право на одержання одноразової матеріальної допомоги у встановленому законодавством порядку. Розмір допомоги складає прожитковий мінімум, встановлений  для відповідної категорії осіб на момент звернення.

 Можна виокремити такі основні етапи надання допомоги постраждалим особам:

  1. Виявлення постраждалої особи та надання їй інформації про можливість та види отримання допомоги

  2. Направлення особи до відповідального за оформлення документів по наданню статусу підрозділу.

 3. Співбесіда з особою відповідальним підрозділом та направлення її до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді для здійснення оцінки потреб.

  4. Міністерство соціальної політики приймає рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми за поданням місцевої держадміністрації

  5. Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді складає план реабілітації постраждалої особи та ініціює проведення спільного засідання суб’єктів взаємодії для затвердження цього плану. В цьому плані зазначається: напрям реабілітаційної роботи, заходи відповідно до напряму роботи, строки виконання, відповідальні виконавці, результати вжитих заходів (заповнюється після вжиття заходів), стан виконання (заповнюється після вжиття заходів), відмітки про виконання (заповнюється після повного виконання заходу).

 У разі прийняття рішення про відмову у встановленні статусу місцева держадміністрація протягом п’яти робочих днів повідомляє особу, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, про його прийняття. Таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку.

 Усі документи щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, подані місцевою державною адміністрацією, разом з копією листа – рішення про встановлення або відмову у встановленні такого статусу, зберігаються в Мінсоцполітики протягом пяти років з дати завершення терміну дії довідки про встановлення особі відповідного статусу.

 За статистикою Міністерства соціальної політики (відділу протидії торгівлі людьми Департаменту ґендерної політики та оздоровлення дітей), протягом вересня 2012 – травня 2013 статус особи, постраждалої від торгівлі людьми отримали 34 особи. З них 14 - жінки, 17 – чоловіки і 3 дитини. 28 громадян України та 6 іноземців. За видами експлуатації: 16 – трудова, 9 – сексуальна, 4 – змішана, 2 – жебрацтво, 2 – вилучення органів, 1 – продаж дитини. Українці експлуатувалися у Росії (13 випадків), Туреччині, Ізраїлі, Сербії. 11 випадків експлуатації зафіксовано в Україні – 6 іноземців, інші – випадки внутрішньої торгівлі людьми громадянами України.

 Тим не менш, допомога особам, постраждалим від торгівлі людьми, не дивлячись на низку прийнятих нормативно-правових актів, залишається проблемною частиною державної політики.. Абсолютна більшість осіб, які отримали статус особи, постраждалої від торгівлі людьми, відмовляються від психологічної, юридичної або іншої допомоги, бажаючи отримати лише матеріальну допомогу.

 Серед проблем надання статусу особам, постраждалим від торгівлі людьми можна виділити основні:

 

  1. Недостатній рівень поінформованості громадян, які можуть претендувати на статус особи, постраждалої від торгівлі людьми, недостатність інформації щодо того, до яких органів та структур необхідно звертатися в такій ситуації.
  2. Недостатній рівень кваліфікації фахівців на місцевому рівні, які відповідальні за здійснення процесу ідентифікації постраждалих від торгівлі людьми.
  3. Відсутність достатніх знань законодавства України та нормативно-правових актів у сфері протидії торгівлі людьми.
  4. Недостатні можливості надання різних видів допомоги, яку потребують постраждалі від торгівлі людьми.

 Показовим в цьому плані є справа громадянки К., яка подала документи на отримання статусу особи, постраждалої від торгівлі, якій було відмовлено в ньому.

 Відповідно до Порядку,  районним відділом у справах сім’ї та молоді було зiбрано та направлено пакет документів, необхідних для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, до Міністерства соціальної політики України .

 Листом від  07.03.2013 р. № 560/0/14-13/56, за підписом Заступника Міністра соціальної політики Дроздової Л.М., було повідомлено відділ про відмову громадянці К. у встановлені статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Громадянка К. письмової відповіді з відмовою не отримувала.

 Підставою для відмови в наданні статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, яку представило Міністерство соціальної політики, було те, що із наданих матеріалів не виявлено фактів, підтверджуючих сексуальну експлуатацію: «У висновку до опитувального листа зазначено, що було запропоновано вербування з метою сексуальної експлуатації, але самого факту експлуатації не було». 

 Тобто з історії громадянки К. відомо, що вона була завербована для надання сексуальних послуг, але сам факт експлуатації не був реалізованим. Додамо, що за цими фактами відкрито кримінальну справу за статтею 149 Кримінального Кодексу України і громадянку К. визнано особою, потерпілою від торгівлі людьми.

 Тож цей випадок наочно ілюструє висновок про недостатність розуміння законодавства України у сфері протидії торгівлі людьми державними службовцями, відповідальними за встановлення статусу особам, постраждалим від торгівлі людьми.

 Відповідно до Закону України «Про протидію торгівлю людьми»  (2) торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином. Ст. 149 Кримінального кодексу України забороняє торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

 Визначення торгівлі людьми відповідає міжнародним нормам зокрема  ст. 4 Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, яка набрала чинності для України 01.03.2011р. [4],  ст. 3 Протоколу про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 р., який набрав чинності для України 21.05.2004 р [5].

 Як зазначається в позові до суду, підготовленому юристами Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна», враховуючи складність злочину торгівлі людьми, навіть у випадку, якщо в ході кримінального слідства злочин  буде визнано незакінченим, відповідно до ст.16 Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність наступає як за  закінчений злочин.  Таким чином, громадянка К.  є потерпілою від злочину торгівлі людьми, що дає їй підстави для отримання статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

 Тож,  суд в своїй ухвалі підтвердив експертний висновок фахівців Центру «Ла Страда – Україна» про те, що Міністерство соціальної політики невірно проаналізувало отриману інформацію зокрема те, що встановлений  факт вербування відповідно до ст. 149 Кримінального кодексу України та Закону України «Про протидію торгівлі людьми» є невід’ємним елементом злочину торгівлі людьми. Вчинення такого діяння підтверджено Постановою про визнання особи потерпілою від злочину. Тож були порушені вимоги п. 14 Порядку  і Міністерство соціальної політики неправомірно відмовило громадянці К. у встановлені статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. 

 Поки, наскільки відомо, це єдиний подібний позов, який був поданий до суду у зв’язку із відмовою  у наданні статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми. Хоча відомі випадки відмов у наданні статусу, які представники громадських організацій вважають безпідставними.

 Чому ж мало хто з осіб, які претендують на статус постраждалої від торгівлі людьми? Справа в тому, що, як зазначалося вище, рішення центрального органу виконавчої влади щодо відмови у наданні статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, має бути оскаржене протягом тридцяти днів після його прийняття. Враховуючи той факт, що постраждала отримує його майже через тиждень після прийняття, що юристам для підготовки позову потрібний час на вивчення документа та підготовку позову, а сама постраждала особа має розуміти цей процес і знати юриста (адвоката), до якого звернеться по допомогу, тридцяти днів для цього дуже мало.

 Поширення інформації в місцях, які можуть відвідувати постраждалі від торгівлі людьми (лікарні, поліклініки, центри зайнятості, центри соціальних б для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей, центри соціального захисту населення, відділи органів внутрішніх справ тощо) може допомогти постраждалим особам в захисті їх прав.

 Іншим важливим напрямом покращення ситуації є організація та проведення навчань для державних службовців районних, міських та обласних державних адміністрацій, які відповідальні за здійснення процедури для отримання статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми. Так, протягом 2013 р. такі навчання були проведені Центром «Ла Страда – Україна» для фахівців районного та обласного рівнів в Черкаській та Чернігівській областях. Офісом Координатора проектів ОБСЄ в Україні та Міжнародною організацією з міграції за участю громадських організацій подібні навчання проводилися в інших областях. Вони отримали позитивну оцінку учасників. Але й досі подібні навчання не є системними для державних службовців та не включені до системи підготовки та перепідготовки кадрів. Тож й досі обсяги таких навчань та їх періодичність залежать від донорської допомоги та спонсорських коштів у організацій.

 Також важливо відмітити, що процес надання статусу особам, постраждалим від торгівлі людьми,  є важливим як в контексті забезпечення прав осіб, постраждалих від торгівлі людьми, так і розуміння масштабів цього явища в Україні.

 

                     Використана література та джерела

 1.Торгівля людьми як порушення прав людини. // Права людини в Україні – 2012. – Харків, Права людини. – 2013 р.- с. 489-498.

 2. Закон України «Про протидію торгівлі людьми». – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3739-17

 3.Науково-практичний коментар до Закону України «Про протидію торгівлі людьми» / За заг. ред. Бандурки О.М., Левченко К.Б., Литвинова О.М. – К., Агентство «Україна», 2013 р. – 182 с.

 4. Конвенція Ради Європи № 197 про заходи щодо протидії торгівлі людьми. -   http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_927  

 5. Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності. - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_791

 

Презентація