Організація AWO

Круглий стіл «Відмінності та Повага: самореалізація уразливих груп населення»

3 жовтня

"Інклюзія – користь для всіх" / "Соціальна співучасть – критерій суспільства, гідного життя у ньому"

Running Sneakers Store | シューズ

Вельмишановні пані та панове,

в абстрактному розумінні мета „Конвенції ООН про права інвалідів“ – що з нею пов’язана загальна дискусія на тему „Інклюзія“ – полягає у „за¬охо-ченні, захисті та забез¬печенні повного і рівного користування всіма людь-ми з ін¬валідністю усіма правами людини та основоположними свободами, а та¬кож у заохоченні поваги до властивої їм гідності“ (ст. 1 Конвенції ООН про права інвалідів).
Проте часто під гаслом „Інклюзія“ ведеться звужена дискусія щодо впро-вадження Конвенції ООН про права інвалідів, коли йдеться головним чином про надання можливостей піклування про дітей і школи для інва¬лі-дів, чи про дітей і молодь, яким загрожує інвалідність, а також про справед¬ливий доступ інвалідів до ринку праці.
При цьому детальніший розгляд вищезгаданої Конвенції пропонує чудову платформу для ширшої дискусії. Йдеться про питання, як формувати суспіль¬ство, щоб уникнути дискримі¬нації всіх груп вразливих осіб і забез-печити загальну справедливу співучасть і активність. Ці міркування неод-мінно випливають із Преамбули, де виразно згадується „Хартія ООН“, голов¬ною засадою якої є визнання гідності й цінності усіх членів люд-ського суспіль¬ства (див. п. a) Преамбули Конвенції ООН про права інвалідів) і яка екс-пліцитно поси¬ла¬ється на інші конвенції ООН, що покликані запобігати дис-кримінації інших груп людей чи мають забезпечити їхні права. Це, напр., Конвенція про лікві¬да¬цію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенція про права дитини, а також Між¬народна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їхніх родин (пор. п. d) ).
Отож, мета свідомої та відповідальної політичної дискусії на тему „Інклюзія“ – це турбота про те, щоб
- наполегливо усувалася соціальна дискримінація окремих груп людей,
- усі члени суспільства втішалися рівністю шансів та
- підтримувалася їхня участь і активність у громадському, політичному, економіч¬ному, соціальному і культурному житті.
Тож „інклюзія“ – це більш ніж новий теоретичний підхід у турботі про осіб чи групи осіб із особливими потребами. Це поняття охоплює сукуп¬ність цінностей, що їх повинна врахувати політика. Але, крім того, це поняття описує поставу, що повинна здобути визнання у людському суспільстві.
На цьому тлі можна зрозуміти й нижче наведені міркування, пов’язані з „Соці¬альною хартією вільної благодійності“ Баварської робочої групи (Landesarbeitsgemeinschaft Bayern. Freie Wohlfahrtspflege. Exzellente soziale Güte – Maßstab einer lebens-werten Gesellschaft).
Добре сучасне суспіль¬ство характеризують якісні соціальні стосунки. Задо-вільний соціальний рівень є передумовою внутрішнього миру в країні, гаран¬то¬ваного стандарту життя і здорової економіки. Суспільство варте життя в ньому лиш тоді, коли йому притаманний високий рівень соціальної доброти.
Соціальна доброта суспільства є головною прикметою його якості. Тож інвестиції в соціальну сферу аж ніяк не можна вважати лише заходами з виправлення хибних суспільних тенденцій чи неминучими пожертвами потребуючим. Ба, соціальна струк¬тура суспільства впливає на всіх його членів. Тож для розвитку країни, зорієнтованого на майбутнє, амбітні соціальні цілі мають ключову функцію. Цінність завтрашнього суспільства люди вимірюватимуть насамперед не рівнем технічних інновацій чи пов-нотою матеріальних благ; поряд із зовнішнім миром, збереженою при-родою і здоровим життєвим оточенням визначальними будуть прикмети соціальної якості, як наприклад
- можливості вільного й рівноправного доступу до освіти, безпеки, охорони здоров’я і добробуту,
- матеріальний захист літніх осіб,
- пропозиції підтримки в кризових фазах життя або
- досвід людської близькості.
Отож політика, зорієнтована на стабільність, має ставити в центр своїх мір-кувань нижчевказані засади.


1. Суспільство, що керується соціальною справедливістю,
має честолюбні цілі

Мета полягає в реалізації високого рівня соціальної якості. Тому подаль-ший розвиток соціальних благ повинен стояти на першому місці в списку пріоритетів. Це мета не другорядна, якої треба сягати лиш тоді, коли це дозволяють інші завдання. Засоби, що застосовуються в соціальній сфері, передусім варто розуміти як інвестиції, а не як споживання.
Питання розвитку соціальної якості суспільства належать до осердя політичних дебатів.
Державні програми інвестицій і планування повинні містити важливу складову „інвестицій у соціальну якість“.
Приймаючи будь-яке політичне рішення чи змінюючи закон, треба вра¬хо-вувати їх наслідки для соціального блага суспільства (оцінка соціальних наслідків).


2. Соціальне суспільство дає кожній особі можливість себе задіяти

Гідність людини полягає і в тому, що кожна особа має що сказати, дати і внести в суспільство. Соціальне суспільство відкриває всім людям мож¬ли-вості брати участь у його формуванні та не допускає жодного від¬межу-вання від жодної особи. Воно прагне відкрити скарби обдарування і досвіду, приховані в кож¬ній особі. Особи з психічними чи фізичними вадами підтримуються так, щоб вони самі стали активними.


Для цього необхідно
- інфраструктуру суспільства орієнтувати на справедливу участь усіх його членів,
- формувати інституції так, щоб люди з особливими потребами мали до них простий доступ; особливо це стосується дитячих закладів виховання і освіт¬ніх установ, а також доступу до ринку праці,
- дітям із неосвічених родин завчасно і послідовно сприяти так, щоб вони мали реалістичний шанс на успішне завершення шкільної освіти,
- безробітним (протягом довгого періоду) особам пропонувати кращі варіанти зайня¬тості, під час якої вони відчувають свою потрібність та корисність своїх здібностей, і
- сприяти сумісності фахової та родинної діяльностей.


3. Соціальне суспільство підтримує особисту ініціативу

Кожна людина володіє повнотою здібностей, ідей та енергії. Тож соціально роз¬винута країна відкриває різні можливості активізації власних дарів і розраховує на компетентність людини при прийнятті рішень. Ініціативна сила груп, спілок і това¬риств (недержавних організацій) визнається та під¬тримується. Всі можливості суб¬сидіарності використовуються і поси¬люються.
Соціально задіяні організації, як-от спілки, фонди, товариства чи об’єд-нання, потребують надійних рамкових умов і достатнього фінансування.
Групи і спілки самодопомоги треба залучати до політичних дебатів на їх ранніх етапах.
Потрібно підтримувати культуру добровільного ангажування у соціальних, гума¬¬ні¬тар¬них, культурних та інших суспільно важливих сферах і розбу¬до-вувати інфра¬структуру громадянської активності.


4. Соціальне суспільство розраховує на соціальну поставу людей

Суспільства високого рівня соціальної якості годі досягти лише соціально-політич¬ними заходами. Кістяк соціально сформованої країни становлять саме солідарна постава, усвідомлення соціальних цінностей і конкретно реалізована відпові¬даль¬ність окремих людей.

При вихованні цінностей у закладах дошкільної освіти, школах, уні¬вер¬си-тетах і про¬фесійній освіті головним елементом має бути передання постави солідарності та любові до ближнього.

Ідеології ринкового егоїзму повинні протидіяти всі суспільні протагоністи, збуджуючи натомість усвідомлення того, що громадянки і громадяни несуть за себе взаємну відповідальність згідно з їхньою здібністю.

Соціальні інновації та дослідження потрібно позиціонувати вище в їхньому суспіль¬ному визнанні.

Сприяння ініціативам добросусідства і комунальній праці не повинно обме¬жуватися проектами, а його треба поставити на надійну політичну й фінансову основу, формуючи його таким чином наполегливо.


5. Соціальне суспільство турбується про справедливість між поколіннями

У країні зі сформованими соціальними благами більшість людей слушно відчувають, що живуть у справедливому суспільстві. Це вимагає життє-здатних рішень для врівноваження зобов’язань і ресурсів між поко-ліннями.
Серед них, наприклад, створення надійних рамкових умов для молодих сімей, аби вони могли наважитися на народження дітей, та сприяння сумісності про¬фесійної і родинної діяльності. Необхідно й усувати важкі умови праці, щоби проти¬діяти вбогості літніх осіб.


6. Соціальне суспільство не терпить бідності

Високий рівень соціальних благ не досягнуто, допоки велика кількість людей у різ¬них життєвих становищах через убогість обділена шансами, відчужена і зна¬хо¬диться в суспільному офсайді. При цьому вбогість може стосуватися не лише їхнього фінан¬со¬вого становища, а й освіти, анга¬жо-ваності чи нестачі соціальних контактів. Соціально честолюбне суспільство не може миритися з бідністю всере¬дині себе.

Це передбачає принаймні
- достатню винагороду за працю для забезпечення власного існу-вання,
- проживання в достойному помешканні,
- сприятливі умови для молодих сімей із дітьми,
- безкоштовний доступ до можливостей оздоровлення для осіб, що живуть за межею бідності, а також
- гарантовану пенсію.


7. Соціальне суспільство сьогодні завбачливо турбується про завтра

Соціальна якість завжди довготривала. Вона спрямована не на коротко-часний успіх, а на тривалу дію. У стабільно соціальному суспільстві успіхи сучасності досяга¬ються не коштом майбутнього, а тягарі не звалюються на прийдешні роки. Своє¬часні інвестиції в освіту, здоров’я, інтеграцію і профі-лактику запобігають надмірним витратам соціальної держави завтра.
Надходження в державний бюджет треба збільшити настільки, щоб вони могли стабільно і своєчасно забезпечувати соціальне благо суспільства і йому сприяти.


8. Соціальне суспільство розмаїте, солідарне і справедливе

Розмаїття і барвистість є прикметою високого рівня якості життя. Водночас вони є при¬кметою соціальної доброти, якщо цим розмаїттям живуть так солідарно, що й люди з усілякими обмеженнями отримують всеосяжні шанси для своєї участі в суспіль¬ному житті. І при розподілі надходжень та добробуту відмінності не повинні бути такими кричущими, щоб це не загро¬жувало соціальній рівновазі та не було глузуванням над рівною гід-ністю всіх людей. А країна, де люди відчувають справедливість у власному житті, володіє силою, що осяює всі сфери.


9. Соціальна країна є країною гостинною і відкритою

Гостинність у багатьох культурах є елементарною первісною формою соці-альної допомоги. Така гостинність стосується всіх людей, не лише тих, хто – як-от турист – економічно вигідний. Гостинність не селекціонує бажаних і небажаних. Вона стосується саме тих, хто нічого не привносить, а також тих, хто надовго шукає притулку і батьківщини. Її супроводжує відкритість до стилів життя, культур і релігії, що їх іммігранти привносять у суспільство.


Вельмишановні пані та панове, політика, зорієнтована на „інклюзію“ – а тут у дусі вищезгаданого я маю на увазі не просто право відвідувати школу дітям з особ¬ли¬вими потребами – швидко наштовхнеться на свої межі, якщо не спиратиметься на переконання, що зі суспільства не можна виключити жодної особи на підставі її походження, її раси, її статі, її соці-аль¬ного статусу або ж її вад. І це має бути політика, що переконує та задіює всіх членів суспільства, впливаючи таким чином на їхню поставу.

Тому дискусій, ведених тут у рамках „Екуменічного соціального тижня“ особливо стосується сказане в пункті 4. Соціальне суспільство можливе не просто через створення загальних політичних умов – і я ще раз охоче повторюся:

Саме солідарна постава, усвідомлення цінності суспільства і конкретно реалі¬зована відповідальність окремих людей становлять кістяк соціально сформо¬ваної країни.

Це стосується як суспільства однієї країни, так і – ще більше – соціальної Європи. Вдалою буде Європа не політична чи фіскальна, – такою може бути лише Європа соціальна. Європа людей, які її вважають мирною і справедливою.


Мюнхен, серпень 2013