директор Навчально-наукового інституту праці та соціальних технологій Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, академік Академії економічних наук України

Круглий стіл «Екуменічний соціальний тиждень – п’ятирічні здобутки та перспективи розвитку»

2 жовтня

«Екуменічні соціальні тижні – майданчик для розвитку соціального капіталу в суспільстві»

Шостий рік поспіль в Україні у Львові проводяться Екуменічні Соціальні тижні, тематика яких направлена на виявлення гострих проблем і негативних явищ які відбуваються в українському суспільстві. Якщо проаналізувати обговорення та виступи на цих форумах, то можна побачити, що червоною смугою проходить висвітлення проблеми зв’язків між людьми та залежні від них норми довіри та поведінки, які створюють механізм соціальної взаємодії. А це не що інше як передумови створення соціального капіталу.

Створення національної мережі Екуменічних соціальних тижнів - є крок до створення соціального капіталу українського суспільства.
Соціальний капітал – це своєрідний ресурс, який отримує людина від членства в асоціаціях, яке дає йому реальні можливості та переваги, а соціальні зв’язки можуть виступати ресурсом отримання вигод.
Експерти Світового банку визначають соціальний капітал як «норми та мережі, які дають змогу особам діяти колективно». В поданому визначенні поняття соціального капіталу важливе місце відводиться мережам, члени яких отримують можливість взаємодіяти.
Будь-яка соціальна мережа є носієм соціального капіталу, при умові якщо її норми та потоки інформації можуть бути використані її членами для отримання особистих або групових благ.
Обсяги соціального капіталу залежать від ступеня мережевих зв’язків і взаємодії, які власне і мобілізують його накопичення членами цієї мережі та його розвиток.
Соціальні мережі (мережеві взаємодії, діяльність) є рушійною силою та невід’ємною компонентою соціального капіталу. Соціальні мережі поєднують норми (формальні та неформальні) з інститутами соціального капіталу, утворюючи його інституціональне середовище. Соціальні мережі, норми та інститути є «трьома китами» соціального капіталу, утворюючи умовну «тріаду» важливих складових цієї категорії.
Структура зв’язків і взаємовідносин між різними його інститутами формує мережі, які поєднують між собою всіх їх учасників. Інститути визначають вибір агентів і обумовлюють формування зв’язків між ними, які, в свою чергу призводять до виникнення відносин. Норми, на яких базується соціальний капітал, визначають характер співпраці з інститутами та агентами.
Соціальною мережею є сукупність осіб, різних інститутів, які підтримують між собою певні зв’язки, перебувають у відносинах та взаємодіють задля досягнення спільно визначеної мети. Досить доречними для даного виступу є дефініції професора Каліфорнійського університету Акоса Рона-Таса, який визначає поняття :

•  мережі, як стабільної моделі безпосередньої взаємодії між людьми;
•  інститутів, як правил, за допомогою яких такі взаємодії відбуваються (набір взаємозалежних норм).

Для створення мережі Екуменічних соціальних тижнів можна застосувати цілу низку кількісних і якісних параметрів, зокрема таких як ступінь централізації, кластеризації, зв’язності й ін.
Соціальна мережа – це :
1. певне коло осіб, суб’єктів, які знайомі, тісно взаємопов’язані між собою в соціальній, економічній або в іншій сфері;
2. стійкі соціальні структури, в яких їх члени взаємозалежні, доповнюють один одного, обмінюються ресурсами і поєднують їх, спільно ділять витрати, тісно взаємодіють і довіряють один одному з метою задоволення спільних інтересів, потреб.
У соціальних мережах її члени за подібністю займаних позицій, зв’язків і ресурсів, що циркулюють між ними об’єднаються у певні групи.
Соціальний капітал базується на взаємодії між агентами, діяльність яких спрямована на досягнення визначеної ними спільної мети. А відтак, обсяг соціального капіталу можна визначити за розмірами соціальної мережі та обсягом ресурсів, які вона в змозі залучити.
В сучасних реаліях розвитку соціальні мережі є досить складними конструктами. Зв’язки, відносини між членами в соціальних мережах мають тенденцію до диспропорційності, що пояснюється обсягами наявного в них капіталу, статусом, розмірами мережі та ін.
Мережа ЕСТ поширюється на суспільство в цілому та здійснювана колективна взаємодія і зусилля членів мережі щодо підвищення відкритості, прозорості та підзвітності в діяльності органів державної влади може підвищувати рівень ефективності державного управління, сприяти економічному зростанню та примножувати суспільний добробут. Таким чином соціальний капітал ЕСТ уподібнюється до відкритих соціальних мереж, які виконують функцію «мостового з’єднання». Іншими словами соціальний капітал ЕСТ сприяє соціальній взаємодії шляхом «наведення мостів», результатом якої є акумулювання так званих «груп Патнема», метою яких є примноження суспільного блага.
Отже соціальна мережа ЕСТ, під якою слід розуміти сукупність осіб, різних інститутів, економічних агентів, які підтримують між собою певні зв’язки, перебувають у відносинах та взаємодіють задля досягнення спільно визначеної мети, є рушійною силою, детермінантом і невід’ємною компонентою розвитку соціального капіталу суспільства.
Соціальні зв’язки учасників ЕСТ трансформуються в соціальній мережі у тісну взаємодію та дають змогу накопичувати соціальний капітал.
Мережа ЕСТ є «судинною системою» соціального капіталу, а обсяги його накопичення залежать від ступеня мережевих зв’язків, взаємовідносин і взаємодій. Для учасників ЕСТ членство в соціальній мережі :

•  створює можливості для отримання певних переваг;
•  є джерелом інформації;
•  дає доступ до нематеріальних ресурсів та їх обміну.

Соціальна мережа ЕСТ може бути позитивним ресурсом соціально - економічного розвитку та суспільства в цілому, утворюючи відкриту соціальну мережу та виконуючи функцію «мостового з’єднання». А відтак, актуальним постає питання щодо виваженого підходу до формування та розвитку соціальної мережі ЕСТ, як складової соціального капіталу.