В рамках 6-го Екуменічного Соціального тижня 3 жовтня на території Філософсько-Богословського Факультету УКУ відбулася панельна дискусія «Соціальні наслідки жіночої трудової міграції». Так як тема була надзвичайно гострою як для України, так і для світу вцілому, спеціальним запрошеним гостем виступила професор Гельма Лутц з Франкфуртського університету імені Гьоте.

Дискусію розпочала модератор заходу - молодша наукова співробітниця Інституту народознавства Національної академії наук України Світлана Одинець. Вона зазначила, що українські мігрантки не є феноментом, світ наразі динамічний. До того ж, четверта хвиля міграції характеризується високою фемінізацією. Підсумовуючи вступ, пані Світлана уточнила, що мета даного заходу говорити не тільки про негативи.

Наступною слово взяла професор Лутц. Назва її доповіді «Від євроінтегрантів до євросиріт: жінки-мігранти і заперечення доброго материнства». Логічним аргументом з боку пані Гельми було те, що дуже часто дані просто не можуть бути точними, адже за всіма мігрантами неможливо прослідкувати. До того ж, в свою чергу «Україна є гостинна до мігрантів з інших країн». Наведено було й вагомі факти: українські жінки-мігрантки зазвичай добре освічені (мають вищу освіту), дуже швидко вивчають іноземні мови, адаптуються у сіспільстві.

Гельма Лутц нагадала й неприємні сторінки з історії нашої батьківщини стосовно даного питання, а точніше некорректних висловлювань колишнього президента України Леоніда Кучми. В подальшому було зазначено, що для майбутнього покращення ситуації потрібні вибачення на найвищому рівні перед жінками-мігрантками.

Марта Чумило, з центу «Жіночі перспективи», наголосила на проблемах поділу сім’ї через міграцію. Тема доповіді звучала досить поетично «Без вини винні». Дискутант зазначила, що хоча економічний фактор є важливим, все ж таки підштовхує жінок до міграції складна соціально-економічна ситуація. Виїзд сприймається як єдиний вихід вирішення проблеми, так зване «служіння задля сім’ї». Були представлені шляхи вирішення проблеми – звільнення мігранток, з успішним досвідом бізнесу, від податків на 3 роки в Україні.

Продовжила тему Катерина Левченко, народний депутат п’ятого скликання. Вона наголосила на проблемних питаннях надання жінкам статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми. «Якщо страждають жінки, страждає все суспільство», - наголосила пані Катерина. Цікавою думкою було й те, що не потрібно обов’язково повертати жінок-мігранток, якщо вони досягли закордоном успіху. Проте трудова міграція з іншого боку – головний чинник до переходу торгівлі людьми.

Несподіванкою стало представлення статистики у галузі напрямків міграції. Виявляється після Росії та Польщі, третім наймасштабнішим напрямком є безпосередньо сама Україна (тут відбувається так звана «внутрішня міграція»).  Проте відбуваються уже деякі кроки задля подолання цієї проблеми – вже на законодавчому рівні. До прикладу, у 2011 році був прийнятий закон «Про протидію торгівлі людьми».

Як висновок й одну з ключових пропозицій вирішення проблеми, можна представити ідею акторки театру імені Марії Заньковецької – Валентини Щербань. Потрібно започаткувати художній фестиваль, головною тематикою якого буде проблема жіночої міграції. Таким чином цей факт приверне більше уваги й можливо в майбутньому, крок за кроком, спричинить до глобальних покращень у розв’язанні цієї проблеми.

На фото 2 - Гельма Лутц

Фотогалерея